Як розповідає паблік «Історії Полеглих Захисників України»,Богдан Дронніков народився 9 вересня 1997 року у Кривому Розі
Закінчив університет за спеціальністю «інженер з техніки безпеки», але ніколи не замикав себе в межах професії. Брався за будь-яку роботу, не боявся труднощів.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Богдан не міг залишатися осторонь.
Його серце було з країною.
Він одразу став на облік, але отримав «непридатний» через бронхіальну астму. Та не змирився. Близько року проходив обстеження, доводив, що може служити. І добився свого.
Увесь цей час він залишався активним: волонтерив, патрулював місто.
У травні 2023 року прийшов до батьків із новиною: підписав контракт із Нацгвардією.
За контрактом Богдана зарахували на посаду вулканізатора потім перевели до розвідки.
Після реформування Богдан потрапив у «Хартію», яка стала 13-ю бригадою НГУ у складі Гвардії наступу. Весь час служив на Донецькому напрямку, без відпусток. Після наступу на Харків бригаду Богдана перевели на Харківський напрямок.
Його позивний був «Дрон».
Можливо від прізвища, а можливо — тому що мріяв керувати дронами.
Це було його особисте захоплення, але так і не встиг навчитися.
13 травня 2024 року біля села Руська Лозова, Богдан загинув під час виконання бойового завдання. Російський дрон влучив у заряджену машину «Град», де хлопці чекали команду «Вогонь». Від вибуху загинув Богдан, і ще троє його побратимів.
Богдан посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батьки, сестра та дружина.
Вічна пам’ять та Шана Герою!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
