До листопада 2022 року Євгеній мав справу з автомобільною естетикою – працював фахівцем у компанії «AVESAVTO», де вкривав автівки спеціальною плівкою. Проте війна змінила його пріоритети: після мобілізації він став частиною механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади.
Бойове хрещення «МАЗа» поблизу Берхівки на Донеччині назавжди відклалося в його пам'яті. Під час наступу підрозділ потрапив під щільний мінометний вогонь, а ворожий танк методично «розносив» пагорби навколо. Коли командир групи отримав поранення, Євгеній, без роздумів, узяв його на себе.
«Уже сутеніло, ми бачили спалахи від танкових пострілів – земля буквально здригалася. Сили вже покидали, але на допомогу прибіг побратим із волокушами. Разом ми витягли хлопця в безпечне місце», – згадав боєць.
Ризикувати собою для порятунку інших стало для нього звичним ділом. У 2023 році, під час чергової евакуації, ворожий дрон поцілив ВОГом у групу. Євгеній отримав важке поранення, але завдання виконав – людей з-під удару вивів. Попри тривалу реабілітацію, у лютому 2024-го він повернувся до бригади. Тепер уже як головний сержант роти.
«Передаю досвід та навички підлеглим, бо розумію: від моїх знань залежать їхні життя», — зазначив Євгеній.
Його мотивація проста: вдома чекають син, дружина та батьки.
«МАЗ» закликав не бути байдужими: «Не чекайте, поки фронт прийде до вашої домівки. Зараз є можливість обрати фах до душі й підготуватися. Ми маємо вибороти мир для наших дітей. Як казав Кобзар: «Боритеся – поборете, вам Бог помагає!».
Нагадаємо, раніше ми писали, що історія захисника з Кривого Рогу «Монгола», який бився за Бахмут.
