Про воду і тарифи роздумує голова ДОР Микола ЛУКАШУК, який прочитав, що у Рівному вода подаватиметься по годинах. І це – не збій. Це тривожний сигнал, ввпжає чиновник. Подробиці – у матеріалі Весь Кривий Ріг
«Рівнеоблводоканал» прямо каже: економічно обґрунтована ціна – понад 57 гривень за куб.
Але тамтешні мешканці платять 32 грн.
Це сумна реальність усіх наших міст. І приклад того, що без підтримки центрального рівня місцеве самоврядування може «не витягнути». В умовах воєнного стану ОМС тримають інфраструктуру і роблять усе, щоб люди були з водою. Але ресурси – обмежені.
Зараз в нашій області вода є. У Кривому Розі, Дніпрі, Кам’янському, Павлограді, Нікополі вона подається без погодинних графіків.
В обласній раді разом з обласною військовою адміністрацією роблять все, щоб усе працювало, щоб люди були з водою. Спокій у громадах – це результат щоденної координації влади, комунальних служб і рішень депутатського корпусу.
Обласна рада не піднімала тарифи для наших обласних водоканалів. Ті підприємства, які підпорядковуються ДОР, живуть за тарифами, котрі затверджує депутатський корпус. Для людей тарифи залишились без змін. Але собівартість питної води зросла через здорожчання електроенергії, пального, реагентів.
Дніпропетровщина не чекала на диво, бо його не буде.
В області закривають різницю в тарифах з обласного бюджету.
Це непросте рішення, але воно правильне.
Чи є проблеми? Так. В Марганці, Апостоловому. Там водоканали знаходяться у власності громад і накопили величезні борги через різницю в тарифах. Рано чи пізно ми можемо опинитися в ситуації, коли просто не буде з яких бюджетів покривати ці витрати – різницю в тарифах.
Зараз області, міста, громади змушені закривати цю різницю з місцевих бюджетів.
Коли у Кривому Розі після підриву Каховської ГЕС зник водозабір, обласна рада виділила 100 мільйонів гривень. Ці кошти дали додаткову можливість оперативно вирішити проблему з водопостачанням до будівництва нового водозабору. І це була спільна робота – центральної влади, обласної влади, міста та комунальників.
Моя позиція проста: поки є можливість, під час війни треба забезпечувати людей базовими речами – водою і теплом.
Після війни буде набагато складніше. Рано чи пізно доведеться переглядати тарифи – найімовірніше, їх доведеться підвищити.
І про це треба чесно і відверто говорити вже сьогодні.
Всім доведеться або піднімати тарифи до економічно обґрунтованого рівня, або шукати субвенції з держбюджету для місцевого самоврядування, бо не кожна громада і не кожне місто витримає це фінансово.
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
