Дзвіниця в районі 1-ої міської лікарні в Кривому Розі є об’єктом комунальної власності. Адже будувалась вона за кошти міського бюджету, що є само по собі безпрецедентним, а також за добровільні та добровільно-примусові народні пожертви. Жертвували підприємства і громадяни. У багатьох бюджетників досі живі в пам’яті акції за вказівкою зверху по перерахуванню одноденного заробітку на будівництво дзвіниці, розповідають Наталія ШИШКА та «Домашня газета»
Однак уже тривалий час ця культова споруда стоїть безлюдною пусткою. А в День національної молитви 24 лютого, вперше запроваджений Верховною Радою цього року, поліція зганяла вірян навіть зі східців.
«ДЗВІНИЦЯ ВІДКРИТА ЩОДЕННО»
— Пам’ятна Георгіївська дзвіниця була зведена у Кривому Розі до 65-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні на честь визволителів міста і усіх полеглих героїв. Її будували буквально усім миром. І варто сказати, що ця церковна споруда вже стала і однією з архітектурних візитівок міста, і справжньою духовною перлиною Дніпропетровщини. Бо саме тут звершують панахиди за вояками, загиблими в боях за визволення нашої Батьківщини, і за померлими вже у післявоєнні роки ветеранами, — пафосно повідомляв у свій час місцевий телеканал «Рудана» вустами журналістки Наталії Рибчинської.
А міський голова Кривого Рогу у 1992-2010 роках Юрій Любоненко в ефірі «Рудани» мовив таке:
— Я не хочу образити ніякі храми, але дороге для мене — це наша дзвіниця, збудована на честь всіх загиблих під час Великої Вітчизняної війни, всіх померлих після Великої Вітчизняної війни, і во здравіє живущих сьогодні, — всім-всім учасникам Великої Вітчизняної війни. Це будівництво було, будемо казати, всенародним. Брали участь всі — і міський бюджет, і прихожани, і кожен мешканець міста вносив певний вклад.
У тому руданівському сюжеті, з якого взято наведені цитати, йшлося також про те, що «поминальна молитва за героїв Великої Вітчизняної об’єднує не тільки їхніх рідних і знайомих, а й усіх криворіжців у одну велику родину». Повідомлялось, що дзвіниця відкрита щоденно, і там можна перепочити душею від міської суєти, помилуватись розписами та поміркувати над історією рідного краю.
БЕЗ ЕКСПЕРТИЗИ НЕ РОЗБЕРЕШСЯ
У Кривому Розі нікого не здивуєш інформацією про те, що з моменту введення в експлуатацію у 2010 році дзвіниця перебувала в користуванні церкви Криворізької єпархії Української православної церкви (Московського патріархату), з назви якої пізніше зник московський патріархат. Щороку 22 лютого, в День визволення Кривого Рогу від німецько-фашистських загарбників, а також 9 травня, у дзвіниці неодмінно молились-хрестились і ставили свічки криворізькі можновладці та відбірне криворізьке чиновництво.
А цього року навіть у День визволення міста дзвіниця стояла зачиненою. І це історія, яка матиме своє продовження, та вже має свою передісторію.
З огляду на те, що дзвіниця є комунальною власністю територіальної громади, у вересні минулого року представники різних християнських церков, об’єднані у Криворізьку Раду Церков, звернулись до в. о. міського голови Юрія Вілкула щодо можливості здійснення богослужінь у дзвіниці.
Своє звернення вони обгрунтували законодавчими нормами, згідно з якими всі релігії та релігійні організації є рівними перед законом, встановлення будь-яких переваг одній релігійній організації щодо інших не допускається.
Питання використання дзвіниці представники різних конфесій порушили з метою гідного вшанування загиблих захисників України та звершення християнського чину прощання, тобто, абсолютно співзвучною тій, з якою, власне, і зводилась ця культова споруда.
Однак ідея використання комунальної дзвіниці представниками різних релігійних конфесій у кабінетах криворізької влади була зустрінута без ентузіазму. Раді церков дали відповідь про те, що надавати комунальне майно в безоплатне користування заборонено, а «орендна плата релігійним організаціям для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній визначається в розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, на площі не більше як 50 кв. м та 7% на частині площі, що перевищує 50 кв. м.»
Якою ж є площа дзвіниці, при цьому не повідомили, як і те, хто є має виступити замовником незалежної оцінки. Головне — відфутболити, і бажано якомога подалі.
Однак дуже скоро «м’яч» знову повернувся на поле міської влади, оскільки набув чинності Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який у народі охрестили законом про заборону церков московського патріархату.
Цим законом було визначено, що «релігійні організації мають право отримувати у безоплатне користування культові будівлі, споруди і майно, що перебувають у державній та/або комунальній власності, з метою проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань, релігійної освіти та забезпечення інших видів релігійної практики відповідно до внутрішніх настанов релігійної організації у порядку, встановленому законом».
Здавалось би, таке законодавче врегулювання значно спрощує використання дзвіниці. Питання оплати відпадає.
Але коли Рада церков знову звернулась до в. о. міського голови Юрія Вілкула щодо використання дзвіниці, надійшла відповідь за підписом начальника юридичного управління міськвиконкому Максима Кудіна про те, що так, культові споруди комунальної власності дійсно надаються у користування безоплатно, але дзвіниця — це взагалі-то ніяка не культова споруда, а об’єкт благоустрою. Там «проводяться міські заходи, приймати участь в яких мають можливість мешканці та гості міста, чим враховані права та інтереси всіх жителів територіальної громади».
А хто, мовляв, сумнівається щодо належності будівлі, споруд або майна до культових, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігій, може призначити релігієзнавчу експертизу. Хоча сумнів брав якраз щодо іншого: що дзвіниця є об’єктом благоустрою.
«У ДЗВІНИЦІ НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ БОГОСЛУЖІННЯ»
Коли ж на початку цього року Верховна Рада встановила Національний день молитви — 24 лютого, Криворізька Рада Церков звернулась і втретє: щодо спільної молитви у дзвіниці з метою сприяння зміцненню національної єдності та консолідації українського суспільства, піднесення морально-патріотичного духу, вшанування всіх, хто поклав своє життя, захищаючи свободу і незалежність України впродовж століть та на сучасному етапі — від збройної агресії російської федерації.
Здавалось би, інших варіантів тут бути не може — можна тільки вітати ініціативу представників церков різних конфесій, які хочуть об’єднати громаду у спільній молитві за захисників, захисниць, за Україну та українську перемогу.
Але це тільки здавалось. Ідея спільної молитви у щойно запроваджений День національної молитви також не знайшла відгуку у міських можновладців. У відповіді з міськвиконкому тепер уже за підписом керуючої справами Олени Шовгелі йшлося про те, що у дзвіниці не проводяться богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії. До того ж, площа не розрахована на одночасне перебування великої кількості людей. Ви, мовляв, можете молитись у своїх церквах, а дзвіниця є об’єктом благоустрою.
Ну, раз об’єкт благоустрою, значить, об’єкт благоустрою. Тим паче, що згідно з Законом України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни мають право користуватись об’єктами благоустрою без будь-яких передумов та часових обмежень.
То ж, керуючись наданим мені як депутатові міської ради правом вимагати усунення порушень законності, в своєму депутатському зверненні на ім’я в. о. міського голови Юрія Вілкула я зажадала невідкладно забезпечити право громадян користуватись об’єктом благоустрою, а саме Пам’ятною Дзвіницею, в режимі 24/7 без обмежень.
І, о диво, з об’єкту благоустрою, причому без будь-яких експертиз, дзвіниця прямо на очах знову стала перетворюватись на культову споруду.
За дорученням в. о. міського голови Юрія Вілкула заступник міського голови Олександр Катриченко повідомив, що «з метою забезпечення рівного доступу до Пам’ятної дзвіниці мешканців міста, представників громадських організацій та релігійних громад наразі триває процес передачі її у підпорядкування управління культури виконкому Криворізької міської ради, надання статусу культової споруди, а також розробляється Порядок використання вказаного об’єкта. Цей процес триватиме орієнтовно до двох місяців».
Отакої. Усі попередні роки свого існування «об’єкт благоустрою» перебував на балансі департаменту розвитку інфраструктури міста, однак це не заважало експлуатувати його як культову споруду. Поки там, даруйте на слові, водили хороводи промосковські попи, ні в кого жодних питань не виникало. А тепер: передача управлінню культури, надання статусу, Порядок використання. І все це — заради «рівного доступу».
«НЕ МОЖНА НАВІТЬ НА СХІДЦІ»
Але то в майбутньому. А поки що передача дзвіниці з балансу департаменту розвитку інфраструктури міста у підпорядкування управління культури стала благовидним приводом, щоб не відкрити дзвіницю навіть у День національної молитви. Один ретивий поліцейський там розказував, що навіть на сходинки дзвіниці не можна, коли віряни різних конфесій та їхні священники все-таки зібрались у знаковому для Кривого Рогу місці молитися просто неба.
Обійшлось без проникнення у дзвіницю з допомогою болгарки, чого, власне, ніхто і не планував. То ж неабияк потішила вірянка УПЦ (тієї, що не МП), яка молилася на двері дзвіниці, цілувала їх і просила Бога про збереження святині.
Причому двома днями раніше, з нагоди Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників, і сама влада не ризикнула зайти у дзвіницю. Раз «іде передача», значить, передача.
У автора цих рядків немає жодного сумніву, що вся ця облуда, до якої вдавались чиновники, аби відбити ініціативи Ради церков, була схвалена на найвищому міському рівні.
Як можна оголосити Кривий Ріг містом-фортецею у протистоянні росії, а у центрі цієї фортеці мати осередок з класичними наративами російської пропаганди про Гєоргія-Побєдоносца і Вєлікую Отєчєствєнную войну та візуалізацією «русского міра» у внутрішньому оздобленні дзвіниці. Те, що можна побачити всередині цієї, я б сказала, ідеологічно-культової споруди, — одна з причин, через яку її зараз тримають на замку.
Може, владі навіть краще мати скандал, не дозволяючи доступ до дзвіниці, аніж мати скандал через «русскій мір», яким вона наповнена.
НА ФОТО: «У приміщенні дзвіниці не проводяться богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії» (з офіційної відповіді з міськвиконкому).
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»
ДАЙДЖЕСТ
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
