Голова громадської організації «Спільнота родин криворізьких Героїв» Тетяна Різниченко розповіла «Домашній газеті» про діяльність організації, та проблеми, з якими стикаються активісти
«Спільнота родин криворізьких Героїв» є новоствореною громадською організацією. Але починає вона не з нуля, а з переформатування неформальної спільноти «Місто Героїв» у громадське об’єднання, яке пройшло державну реєстрацію.
У активі спільноти — успішна боротьба за присвоєння криворізьким вулицям імен героїв нинішньої російсько-української війни та активна співучасть у народному вшануванні загиблих героїв: це і стела пам’яті на 95-му кварталі, і куби пам’яті на проспекті Поштовому. Ініціювали створення організації матері загиблих військовослужбовців, а очолила її Тетяна Різниченко, з якою ми поспілкувались для «Домашньої газети».
— Станом на зараз найактуальнішою для організації справою, довкола якої, власне, і згуртувались члени родин загиблих, є боротьба за гідний Меморіал у секторі почесних військових поховань кладовища Центральне. В день, коли відбувалась січнева сесія міської ради, на якій було ухвалено рішення про надання родинам загиблих по 50 тисяч гривень матеріальної допомоги на встановлення надгробків самотужки, члени родин загиблих стояли під будівлею міськвиконкому з протестом, — розповіла Тетяна Різниченко.
— Ми намагались достукатись до депутатів, щоб вони не підтримували проєкт рішення про 50 тисяч. Групою з кількох представників спільноти включно зі мною ми були навіть присутні у сесійній залі під час розгляду нашого питання. Ми вимагали цього, оскільки у нас склалось враження, що депутати взагалі не володіють інформацією щодо стану справ на секторі та щодо будівництва Меморіалу, не знають взагалі цього нашого питання. Хоча, за великим рахунком, це питання не тільки наше. Мені у сесійній залі навіть надали слово — і я звернулась до депутатів з проханням не підтримувати проєкт рішення в частині надання матеріальної допомоги родинам на встановлення намогильних споруд самотужки. Бо це уже буде не Меморіал, а звичайне кладовище. Депутати мене вислухали, я навіть була вражена тим, як вони мене уважно слухали. Потім були дебати, під час яких заступник міського голови Катриченко казав, що як начебто родини хотіли самостійного встановлення надгробних пам’ятників, тому що подали письмові відмови, якими не дозволяють міській владі проводити роботи в місцях поховань, користувачами яких вони є. Але ми відмовились не від Меморіалу — ми відмовились від запропонованого варіанту намогильних споруд і прагнули комунікації з владою для напрацювання узгодженого варіанту, який би враховував наші пропозиції і зауваження. Хіба ми вимагали так багато: щоб це був не червоний граніт, і щоб надгробки відповідали розташуванню могил? Ми неодноразово порушували питання про внесення змін в проєктну документацію, однак нам той же Катриченко казав, що це неможливо. А раз «неможливо», то ми шляхом написання відмов і виступили проти того, щоб могили наших рідних залили бетоном, а ми ходили вклонятися і носили квіти до бутафорських надгробків (а саме так вийшло б в результаті реалізації представленого нам проєкту, де ряди могил як під лінієчку, хоча в реальності, на жаль, не так).
На сесії прозвучало, що написали відмови 80 чоловік, хоча за тиждень до цього чиновники озвучували цифру 170, а нам відомо про 176 відмов. Їх спрямовували як на міськвиконком, так і на КП «Ритуал Сервіс Плюс».
— ОДНАК ДЕПУТАТИ УВАЖНО СЛУХАЛИ, АЛЕ НЕ ДОСЛУХАЛИСЬ…
— Так, рішення про 50 тисяч ухвалене. За нього проголосували майже всі депутати. У мене так і залишилось враження, що багато з них взагалі в це питання не заглиблювались, багатьом просто байдуже. Однак у мене нема відчуття, що ми програли остаточно. Ми будемо продовжувати нашу боротьбу за гідний Меморіал. А оскільки чиновники люблять робити наголос на тому, що вони беруть до уваги думку юридично зареєстрованих громадських організацій, ми тепер теж належимо до таких. І це зараз наша першочергова задача — відстояти ідею повноцінного Меморіалу з одностроєм надгробних пам’ятників, які стоять саме на місці могил, і щоб їхня ціна згідно з проєктно-кошторисною документацією відповідала їхній реальній вартості. Ми вважаємо, цим має займатись влада шляхом реалізації проєкту, в якому дійсно враховано наші пропозиції.
Водночас ми ведемо просвітницьку роботу з членами спільноти, яка, на жаль, стає все численнішою, щодо культури меморіалізації. Щоб ті, хто має думки про трьохметрові пам’ятники в повний зріст і з мінометом зрозуміли: ми їх ставимо не для себе, і не для хлопців та дівчат, які там поховані, — ми ставимо ці пам’ятники для підростаючого і майбутніх поколінь. Це має бути однострій, доволі лаконічні однотипні пам’ятники, нічого зайвого. Цей Меморіал переживе і нас, він має бути не просто місцем вічного спочинку, а місцем гідного вшанування тих, хто поліг за Україну. Тому тих, хто має намір отримувати 50 тисяч, щоб встановлювати надгробок самотужки, ми просимо не поспішати з цим. Ми прагнемо, щоб військове поховання лишилося дійсно військовим навіть через багато років, і щоб його не ототожнювали з радянщиною через невдало обраний сьогодні матеріал і неналежне виконання. Ми не маємо права закривати очі на свавілля. Це знищує нашу історію в майбутньому.
— ТОБТО, ВИ ФАКТИЧНО ДОБИВАЄТЕСЬ, ЩОБ МІСЬКА ВЛАДА ЗРОБИЛА КРОК НАЗАД І ПЕРЕГЛЯНУЛА СВОЄ РІШЕННЯ?
— Не назад, а назустріч. Після того, як рішення про 50 тисяч було ухвалене, у своєму зверненні на в. о. міського голови ми заявили про свою незгоду з цим рішенням і зажадали, щоб воно було переглянуте. Ми стоїмо на тому, що намогильні споруди є не «маленькою частинкою Меморіалу», як каже директорка департаменту соцполітики пані Благун, а його основною і найважливішою частиною. Ми виходили з протестом під міськвиконком і в день лютневої сесії міської ради. Однак для спілкування з нами вийшла тільки та ж Інеса Благун, яка стверджувала, що Меморіал буде, але встановлення намогильних споруд його проєктом вже не передбачено. То кого меморіалізує такий Меморіал? Це гра слів і маніпуляція. При цьому в. о. міського голови Юрій Вілкул уникає особистого спілкування з родинами загиблих.
— І ЦЕ Ж НЕ ЄДИНЕ ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ ЩОДО МЕМОРІАЛУ?
— Залишається невирішеним і питання щодо скульптури, яку планується встановити на секторі, і під яку уже збудовано п’єдестал. Ми наполягаємо і будемо наполягати на проведенні архітектурного конкурсу по відбору кращої проєктної пропозиції для цього пам’ятника. Ще 25 вересня минулого року міською радою було ухвалене рішення про звернення до управління культури облдержадміністрації щодо проведення конкурсу. Бо як начебто міська влада не має на те повноважень. Це спричинило переписку між нашою владою і управлінням культури облдержадміністрації про те, хто ж має проводити такий конкурс: область каже, що міськвиконком, наші стверджують, що область. Але факт залишається фактом: все це жодним чином не наблизило нас до розв’язки у питанні про те, який же все-таки пам’ятник буде встановлено на вже збудованому п’єдесталі. І ми не залишимо це питання поза своєю увагою.
— ЧИ ВІДКРИТА ВАША ОРГАНІЗАЦІЯ ДЛЯ НОВИХ ЧЛЕНІВ?
— Звісно. Долучитися до організації можуть всі, хто втратив рідних і близьких у російсько-українській війні, задля спільного відстоювання своїх інтересів, які повністю відповідають інтересам суспільства: це гідне вшанування тих, хто віддав життя за свободу та незалежність України, утвердження нових, українських традицій та культури меморіалізації. Однією із найважливіших задач спільноти є комунікація з громадою, органами місцевого самоврядування, державними інституціями, іншими організаціями та фондами для розробки і втілення заходів зі вшанування загиблих криворіжців.
Організацією створено сторінки у соціальних мережах Facebook та Instagram для інформування про діяльність ГО та просвітництва у питанні меморіалізації. Члени родин загиблих військовослужбовців можуть долучитися до організації будь-яким способом: через наші сторінки в соцмережах та через електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
