За понад 15 місяців повномасштабної війни, що спричинила мобілізацію, переміщення людей до більш безпечних регіонів та частковий виїзд їх за кордон, криворізькі підприємства Метінвесту відчули суттєву нестачу робітничих кадрів. Аби частково вирішити цю проблему, фахівці з найму збільшили прийом жінок на стереотипно чоловічі професії.
Зимою цього року до цеху виробництва обкотишів №2 (ЦВО-2) Північного ГЗК прийшла нова працівниця Альона Безкровна. З усіх запропонованих їй вакансій жінка обрала чи не найскладнішу – машиніста огрудковувача. Розлогий опис обов’язків, 12-годинна робоча зміна, достатньо важка фізична праця і відповідальність не налякали нову співробітницю. Кілька місяців вона працювала ученицею досвідченого машиніста, а згодом була допущена до самостійної роботи.
«Коли я прийшла на ПівнГЗК, у мене не було досвіду роботи на такому виробництві. Я взагалі раніше працювала в іншій сфері. Але останнім часом моя родина сильніше відчула брак стабільного доходу, тому я вирішила спробувати для себе щось нове. Виявилось дуже цікаво, а головне те, що робота мені вдається. Моя головна задача – утримувати стабільність процесу огрудкування. Стежу за фракцією, щоб концентрат був і не сухий, і не занадто вологий. Де додаємо води, а де навпаки – сухого концентрату підсипаємо, щоб в результаті отримати окатки стандартного розміру. Розумію, що комусь треба тут стояти, щоб хлопці міцно стояли там, на фронті», — говорить Альона Безкровна.
Заступник начальника ЦВО-2 з виробництва та планування Андрій Стеблій розповів, що до війни на таких професіях стояли переважно чоловіки, бо машиніст огрудковувача – це про силу, витривалість і уважність. Проте на роботу Альони жодних нарікань не має. Говорить, що жінки навіть більш відповідальні і ретельніше дотримуються правил з охорони праці. Здебільшого у цеху з виробництва окатків жінки працюють машиністами конвеєрів та насосних установок, дозувальницями, але й на огрудковувачах, тепер бачить, добре себе зарекомендували.
Поки у статусі учениці електромонтера на дільниці з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування (СЦтаБ) залізниці Північного ГЗК працює юна Ольга Патракова. Досвідчений начальник дільниці Леонід Тинін ділиться, що останнім часом йому відчутно бракує персоналу і на заміну мобілізованим колегам приходять нові співробітниці. Розповідає, що електромонтерами на залізниці жінки працювали і донині, але їхні робочі місця були при станціях. Працювати на коліях або «в полі», як говорять залізничники, було пріоритетом чоловіків. Їм треба було перевіряти, регулювати та ремонтувати кабельні комунікації, світлофори та стрілки безпосередньо на рейкових коліях. А це нелегка фізична робота.
Попри це Ольга Патракова готується працювати «в полі», уважно вивчає специфіку роботи електромонтера на залізниці. Дівчина має фахову електротехнічну освіту і усвідомлено поглиблює свої знання та вміння. На питання про складнощі «чоловічої» роботи відповідає з посмішкою, мовляв знає на що йде і цілком до цього готова. Розуміє, що сьогодні не має великого значення чоловік ти чи жінка, адже повинен робити те, що вмієш, і там, де потрібен.
«Ми вже сьогодні спостерігаємо те, що ринок праці відчуває значний дефіцит робочих кадрів – чоловіків, і прогнозуємо, що надалі така тенденція буде лише зростати. Тому ми готові до того, щоб збільшувати відсоток найму або перенавчання на спеціальності, які традиційно вважалися чоловічими, наших співробітниць. Разом з цим ми дбатимемо, аби умови праці для жінок на підприємтсвах були комфортними і безпечними», — зазначив директор з персоналу та соціальних питань Північного ГЗК Метінвесту Андрій Щербак.
