Після навчання Віталій він переїхав до нашого міста й працював токарем на центральному рудоремонтному заводі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік не вагався. Вже у квітні 2022 року він був у строю. За його плечима – найгарячіші точки фронту на Херсонщині, Запоріжжі та Донеччині.
Попри важкі поранення, опіки та контузії, він щоразу повертався до своїх бійців. За мужність воїн був відзначений «Золотим хрестом» та орденом «За мужність».
Останній бій Віталія відбувся у листопаді 2024 року в районі Курахового. Під час ротації їхній автомобіль атакував ворожий дрон. Попри поранення одного з бійців, група ще два дні тримала позиції без підкріплення, відбиваючись до останнього набою. Через щільний вогонь евакуація була неможливою.
З 9 листопада зв’язок із групою зник. Лише після звільнення одного з побратимів із полону стало відомо, що поранених українських захисників захопили кадирівці. Довгий час Віталій вважався зниклим безвісти, аж поки експертиза ДНК не підтвердила втрату.
Світла пам’ять воїну та співчуття близьким.
Нагадаємо, раніше ми писали, що на війні загинув Максим Воронцов, колишній монтажник-висотник ПівнГЗК.
