Продовжити шлях чоловіка: історія Олени Кравченко, новопризначеної поліцейської батальйону конвойної служби Криворізького РУП
Олена Кравченко — дружина загиблого на війні поліцейського полку КОРД (стрілецький) Дмитра Кравченка.
Ще донедавна жінка не уявляла себе у поліцейській формі. Вона була поруч із чоловіком, виховувала сина, чекала його з чергувань і знала зсередини, що таке служба в поліції.
Із січня цього року вона – поліцейська батальйону конвойної служби Криворізького РУП.
Її чоловік, Дмитро Кравченко, понад десять років віддав роботі в правоохоронних органах, а у 2024 році свідомо пішов до спецпідрозділу КОРД (стрілецький). Це було його рішення — не залишатися осторонь, не «сидіти на місці», а захищати.
27 травня 2025 року він загинув під час оборони країни на Донецькому напрямку. Через запеклі бої тіло Дмитра довгий час не могли забрати з поля бою. Нарешті у серпні загиблого бійця повернули додому і родина змогла попрощатися та гідно поховати Героя.
— Ми були разом десять років. Познайомилися швидко й так само швидко одружилися — через три місяці після першої зустрічі. Дмитро вже тоді був поліцейським, і я добре розуміла, за кого виходжу заміж. Нічні виклики, тривалі відсутності, постійна напруга — усе це стало частиною нашого життя. Але я прийняла цей шлях і завжди підтримувала чоловіка, — розповідає Олена Кравченко, дружина загиблого.
Після загибелі Дмитра світ Олени розділився на «до» і «після». Поліцейський тривалий час вважався зниклим безвісти, і надія не полишала її до останнього. Навіть зараз вона зізнається: до кінця усвідомити втрату важко.
Її дев’ятирічний син знає, ким був його батько, і пишається ним.
Олежка підтримав маму в її рішенні стати поліцейською.
Саме загибель чоловіка стала тим переломним моментом, який привів Олену до поліції.
Вона говорить про це просто: хотіла продовжити його шлях, бо має внутрішню потребу бути корисною, триматися, жити далі.
Олена вирішила розпочати службу з батальйону конвойної служби. Каже, що не будує далеких планів — спершу хоче зрозуміти роботу зсередини, а далі час підкаже.
Поруч з нею — рідні та близькі, які допомагають і підтримують. Олена не приховує: їй важко. Але вона не дозволяє собі зламатися — заради дитини, заради пам’яті про чоловіка, заради власного вибору.
Історія Олени Кравченко — це історія про жінку, яка втратила найдорожче, але знайшла в собі мужність зробити крок уперед і продовжити шлях, який колись обрав її чоловік.
Бажаємо їй успіхів у службовій діяльності, сил, витримки та душевного спокою.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
