5 січня проводжали солдата-стрільця військової частини 3011 НГУ в його останню земну дорогу. Майже два роки родина Сергія Скірка жила, затамувавши подих. У серцях до останнього жевріла надія: а раптом живий? Але ДНК-експертиза поставила крапку в цій болючій невідомості.
Сергій народився і виріс у селі Шестірня, і хоча згодом родина перебралася до Кривого Рогу, він ніколи не забував свого коріння. У місті він працював на шахті «Покровська» (КЗРК).
Ті, хто знав Сергія особисто, згадують його як людину неймовірної світлої енергії. Він був справжньою душею компанії: веселим, завзятим, справедливим. Сергій обожнював спорт, був витривалим і завжди першим кидався на допомогу друзям. Але понад усе він любив свою дружину та дітей.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Сергій не чекав на повістку. Він пішов до військкомату сам. «Хлопці ж там гинуть за мене і за мою сім’ю. Як же я зможу тут?» — сказав він тоді рідним. Сергій мав повне законне право не йти на фронт, адже він виховував трьох дітей. Але для нього захист родини був важливішим.
Першим бойовим випробуванням стала Велика Новосілка. Другим і останнім – село Урожайне на Донеччині. У квітні 2024 року після масованого ворожого обстрілу зв’язок із Сергієм урвався.
Тепер він повернувся до міста «на щиті», щоб знайти спокій у секторі почесних поховань Центрального кладовища.
Вічна пам’ять Сергію Скірку, глибокі співчуття родині.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг провів у останню путь захисника Олександра Яворського.
