Новина про затримання з подальшим взяттям під варту без права внесення застави співзасновників криворізьких фірм-управителів житлового фонду Сергія Смєлого та його дружини Ірини, можна сказати, підірвала інформаційний простір, вважає депутат міськради Кривого Рогу та журналіст Наталія ШИШКА
Однак у морі схвалення такого розвитку подій не обійшлось без значної долі скепсису. Мовляв, порішають, це просто такий вид риболовлі: спіймали, показали і відпустили.
Особисто у мене при перегляді відео, яке згодували спраглому до справедливості суспільству без заблюрення облич, де з багатого обійстя за високим парканом виводять одіозне подружжя, обоє з пакетами, наче зібрались у піонерський табір, відчуття де жа вю.
Як там колись приказував Леонід Кучма: «Це ж уже було!»
Не збираюсь навіть проводити ретроспективне розслідування, хоча і можу помилитись в деталях. Головне, мені достеменно відомо, що це вже дійсно було.
Чудово пам’ятаю, як під час місцевих виборів 2015 року місто було завішане бігбордами з кандидатом Сергієм Смєлим від Опозиційного блоку (тоді партії Блок Вікула ще не було, вілкулівські йшли від проросійського Опозиційного блоку, нині забороненого судом). Сергія Смєлого розкручували як успішного бізнесмена і мецената, керівника благодійного фонду свого імені.
Який, слід сказати, на той час зробив просто карколомний стрибок в успішність, якщо брати за точку відліку його статус розповсюджувача регіонівської газети «Пульс».
Але одного дня ті всі бігборди різко зникли. Як з’ясувалось, через порушення кримінальної справи по діяльності смєловських приватних ЖЕКів, яка полягала у виведенні через фіктивні операції коштів, сплачуваних населенням за утримання будинків, та їх привласнення.
Криворізьку поліцію тоді очолював Андрій Гречух. Про викриття зухвалої схеми по привласненню коштів, проведені масові обшуки та їх високу результативність повідомляли офіційні сайти, писали газети, у своїх сюжетах розповідали всеукраїнські телеканали.
Народ, як і зараз, аплодував стоячи. А згодом гучну справу забрали в область, де її благополучно і похоронили. Чи викупили.
Однак не втрачаючи надії на те, що місто бодай колись дізнається про бодай якийсь результат тієї справи, я свого часу ходила на особистий прийом генерала — начальника обласного управління поліції, який проводив його у Кривому Розі, щоб поцікавитись саме цим.
Мені пообіцяли, що про предмет мого інтересу мене повідомлять письмово. І повідомили. Що справа закрита. Причому відповідна постанова, наскільки не зраджує мені пам’ять, була винесена наступним днем після особистого прийому генерала у Кривому Розі.
А до того її просто ніхто не розслідував, хоча багаточисленні криворіжці ще довго сподівались, що от-от їх буде залучено до справи у якості потерпілих.
Не повірите, але ще був дубль два, коли через кілька років правоохоронні органи повідомили про викриття все тієї ж схеми, все із тими ж приватними ЖЕКами, і з тими ж фігурантами, і з такими ж результативними обшуками. І з такою ж відсутністю кінцевого результату.
Тому коли тепер повідомили про затримання Смєлих, склалось враження, що просто хтось узяв стару справу, струсив з неї пилючку і вирішив згодувати суспільству «ефективну роботу правоохоронних органів».
Та це ж просто святе діло: затримати співвласників ненависних народу приватних ЖЕКів, через діяльність і бездіяльність яких у Кривому Розі скоро почнуть рушитись багатоповерхівки, та ще й в особі депутата міської ради від ОПЗЖ — Сергія Смєлого.
Під час останньої виборчої кампанії його піарили ще й як борця-антикорупціонера якоїсь громадської структури. Не важливо, якої, після виборів про неї всі благополучно забули включно із самим Смєлим.
І в результаті останніх в часі місцевих виборів він таки потрапив до міської ради за списком ОПЗЖ. Але справа тут навіть не в ідеології, а в тому, що в різні списки різних партій, впливом на які на місцевому рівні заволоділи Вілкули, вони і включали своїх людей. Своїх в дошку. Членів своєї команди, «команди Вілкула».
Всі вони пов’язані не так ідеологією, як спільною залученістю у захоплюючий процес освоєння бюджетних коштів, та в обслуговування цих інтересів.
Із Сергієм Смєлим як з колегою по міській раді нинішнього скликання я говорила один раз, з власної ініціативи. Коли через мене його попросили про зустріч співвласники одного з будинків Східного, які замість «Житлосервіс -КР» вибрали собі в управителі іншу компанію.
А «Житлосервіс» мало того, що продовжував робити їм нарахування за послуги, які вже не надавав і які йому вже ніхто не замовляв, а й через деякий час став тероризувати людей позовами про стягнення штучно створеної заборгованості.
Від себе тоді попросила його по-хорошому: відстаньте від людей. Перестаньте задовбувати їх своїми колекторськими замашками, послуг їм ви вже не надаєте. Це ж все одно, що ви виберете для обслуговування своєї крутої машини інше СТО, а старе СТО буде вам присилати рахунки на оплату тільки тому, що у нього впали доходи.
— Сєйчас такоє законодатєльство, — сказав мені пан Смєлий, — что совладєльци самі отвєчают за состояніє своіх домов.
— Золоті слова! — визнала я. — Так от, усвідомлюючи власну відповідальність, вони і вибрали іншого управителя, аніж ваша фірма.
— Там єсть дірєктор. Я — інвєстор! — заявив Смєлий.
Он воно, хто ми, — інвєстор! Формально то, може, й так, зробив якийсь там внесок у статутний капітал фірмочки.
Але за великим рахунком який там в біса інвестор! Бо інвестор — це той, хто вкладає у справу гроші. А тут ще треба розібратись, хто реальний інвестор і кому. Та що там розбиратись? Інвестором для нього та тих, хто за ним стоїть, були і залишаються пересічні криворіжці — співвласники багатоквартирних будинків, які щомісяця інвестують в їхнє безбідне життя за великими парканами і не тільки.
Можна згадати ще багато. Хоча б те, як ще до ухвалення нового закону про житлово-комунальні послуги з його вибором управителя у Кривому Розі були усунені від утримання будинків комунальні ЖЕКи, а на їх місце заведені ці житлосервіси-уюти-шмуюти, на реєстраційних свідоцтвах яких на той момент, як кажуть, іще і чорнило не повисихало.
Заведені під невдоволення і супротив людей, особливо на території обслуговування КП «ЖЕО №35». Людям сказали: у вас нема права вибору, а ми вам призначимо управителя по конкурсу.
І якщо хтось думає, що ціла міськвиконкомівська команда працювала на те, щоб через «конкурси» раптом завести на величезний ринок ліквідних послуг Ірину й Сергія Смєлих, то не думайте.
Міськвиконкомівська машина включно з великими і малими гвинтиками працювала на те, щоб переключити цей ринок на того, хто підставив туди Ірину і Сергія.
Самі вони, ясна річ, теж не бідували.
Так що ця кримінальна справа, не зважаючи на їхні зібрані в СІЗО торбинки, за великим рахунком не про них. А про того, хто прилаштував їх у «бізнес», який розрісся і вшир, і вглиб.
Що означає одне з двох: або знову хтось у правоохоронних органах захотів заробити по-крупному, або це все-таки дзвіночок головному бенефіціарію смєловських оборудок.
Наталія ШИШКА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
