Як повідомляє в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», нацгвардієць Андрій із позивним Еней народився та виріс на Донеччині — у місті Волноваха. Навчався у Азовському морському інституті у Маріуполі та декілька років проходив службу у Донецькому прикордонному загоні
«Наша зона відповідальності тоді знаходилася в районах населених пунктів Степове, Березове, Мар’їнка, Новотроїцьке. Була і поодинока стрілкотня, працювали снайпери, і обстрілювали «Градами» — за раз могло лягти 2-3 касети. Одного разу під час забезпечення пропускного режиму на лінії розмежування виявили танкіста, який воював за окупантів», — розповідає Еней.
У 2020-му році чоловік разом із дружиною переїхав до Кривого Рогу. Влаштувався до Державного воєнізованого гірничорятувального загону ДСНС.
«Працювали на місцях обстрілів, бачив наслідки ударів по багатоповерхівках, витягував людей… Найважчі моменти — ті, де рятувати вже надто пізно», — говорить Андрій.
У 2023 році він доєднався до лав 21-ї окремої бригади Національної гвардії України. Спочатку проходив службу у патрульному підрозділі, виїжджав на виконання завдань у Херсонську область.
Сьогодні ж Еней — головний сержант роти оперативного призначення. Влітку він разом із своїм підрозділом виїхав на ротацію на Покровський напрямок, де й отримав поранення.
«11 серпня я зайшов на позицію, мав бути, як кажуть, «на ніжках» — доставляти боєприпаси, їжу, воду, в за потреби — евакуювати поранених», — згадує Еней.
Майже одразу гвардієць разом із побратимом зі своєї позиції вирушили підсилювати бійців, що були попереду них. Щойно відбулася зміна, як росіяни розпочали штурм — намагалися обійти позицію, що була на вістрі посадки, зі сторони та узяти захисників у оточення.
«Я тільки поставив рюкзак, коли відчув різкий біль. Одразу скотився і рівчак і почав себе оглядати, щоб зрозуміти чи потрібен турнікет. І саме в цей момент у мене на очах у броню прилетіли дві кулі. На щастя, бронежилет витримав. Як виявилося, по нас працювала група приблизно з десяти росіян, які вже орієнтовно знали наше розташування. Ми відкотилися на кількасот метрів, на ту позицію, на яку зайшли від самого початку. Там я пробув із пораненням ще 10 днів, поки нас не вивели», — розповідає Андрій.
У той час противник постійно прощупував позиції та використовував будь-яку можливість нанести удар.
«Мене багато чому навчила підготовка: курс злагодження, тактична медицина. Якщо ти зацікавлений — неодмінно винесеш для себе все необхідне. Наші інструктори мають величезний досвід, і їхні поради рятують життя. Тим, хто виходить на позиції вперше, я скажу прості, але важливі речі: брати більше води, запасатися кашею та задавати багато питань, адже обстановка складна, мінлива і ти маєш розуміти що тобі робити. Моє поранення — це лише один епізод війни. Головне — залишатися в строю, тримати голову холодною і знати, заради чого ти там», — відзначає Еней.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
