В роботі енергетиків немає пауз на страх. Коли лунає повітряна тривога, на підприємство Криворізька ТЕС летять шахеди й ракети, горить обладнання, зникає живлення — хтось має швидко зібрати людей, прийняти рішення й втримати ситуацію під контролем. Саме таким у своїй зміні є Сергій
На Криворізькій ТЕС він працює з 2004 року. Починав машиністом-обхідником турбінного устаткування, швидко опанував роботу турбінного й котельного відділень, розібрався в технології виробництва електроенергії — і за вісім років став начальником зміни відділення.
Після ракетних атак Сергій багато разів керував зупинкою та подальшим пуском енергоблоків, щоб уникнути пошкоджень і якнайшвидше відновити генерацію.
«Моя вахта працює під обстрілами з весни 2022 року. Нам довелося багато чого пережити. Після одного з ракетних ударів енергоблок повністю зупинився. Я спочатку сам бігав по блоку, перевіряв арматуру і роботу насосів — поки не переконався, що там безпечно. Бо не можна відправляти людей, не розуміючи ризиків. Потім почалося займання, ми зібрали членів добровільної пожежної дружини, вдягли обмундирування і почали гасити те, що могли зробити своїми силами», — розповідає Сергій.
У таких умовах головне — зібрана й надійна команда. У Сергія немає поділу «турбіна окремо — котел окремо». Він свідомо формував згуртовану вахту і під час пусків чи аварійних зупинок завжди повторює колегам: «Я тут. Я з вами».
«Я в критичні моменти завжди стараюся триматися поруч з командою — так спокійніше і безпечніше. Якщо бачу, що когось немає, одразу починаю з’ясовувати, телефонувати — головне, щоб усі були цілі. У нас так заведено: підтримувати один одного і підставляти плече», — каже Сергій.
І він пишається своєю вахтою не дарма. У 2025 році троє його колег отримали високі державні нагороди, а ще один — найвищу корпоративну відзнаку ДТЕК, «Золотий знак».
Це історія про команду, яка тримається разом.
І саме тому тримається станція.
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
