«Ми віримо не в дива, а в професіоналізм»: інтерв’ю з головним сержантом взводу на позивний «Монгол», який до війни працював в Кривому Розі на ГЗК
До великої війни Олександр працював слюсарем на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті у Кривому Розі. Сьогодні він — головний сержант взводу механізованого батальйону 17-ї ОВМБр.
Про бої під Бахмутом, вихід із оточення та силу злагодженої роботи — у нашій розмові.
— Олександре, як розпочався ваш шлях у війську? Знаю, що ви в ЗСУ вже майже з початку війни.
— Так, долучився у листопаді 2022-го через Інгулецький РТЦК. Спочатку була рота охорони, але я прагнув більшого. Після реорганізації у 2023 році я потрапив до 17-ї бригади в механізований батальйон. Починав з посади гранатометника. Знаєте, ремонт автомобілів на ГЗК навчив мене, що будь-який механізм працює лише тоді, коли кожна деталь на своєму місці. У війську це правило ще жорсткіше.
— Ви згадували важкі бої 2023 року в районі Берхівки та Ягідного. Що там відбувалося?
— Ми тоді тримали оборону у двох посадках. Пам’ятаю день штурму, коли суміжні підрозділи почали наступ. Ворог накрив нас усім, чим міг: міномети, скиди, FPV-дрони, стрілецька зброя. По наших позиціях постійно «прилітало». На щастя, загиблих у нашій смузі тоді не було, але мали багато поранених. Ми з товаришем на позивний «Ферум» надавали першу допомогу, перев’язували, чекали на групу евакуації.
— Кажуть, що саме під час евакуації противник спробував піти в контратаку?
— Саме так. Поки чекали на хлопців з суміжної бригади, ворог вирішив скористатися моментом і кинув у наступ малу групу. Нам довелося відбиватися разом із бійцем, який прийшов за пораненими. Наступ ми зупинили, а хлопців вдалося успішно евакуювати.
— Наступні дні були не менш запеклими. Як розвивалися події далі?
— Наступного дня ворог пішов масовано, за підтримки техніки. Першою під удар потрапила позиція «Борода». Наші хлопці не змогли її втримати під таким тиском і відступили до нас. Були поранені, один загиблий… А ще за день черга дійшла до нашої позиції. Проти нас виставили один-два танки та три-чотири «коробочки» (БМП). Триматися далі було неможливо — ми отримали наказ відійти на запасні позиції. Головне, що на тому етапі змогли вийти без нових втрат і продовжили тримати оборону вже на новому рубежі.
— Зараз ви вже головний сержант. Що б ви порадили тим, хто тільки думає про мобілізацію?
— Не чекайте, поки доля обере за вас — обирайте підрозділ і спеціальність самостійно. У 17-й ОВМБр ми не віримо в дива, ми віримо в професіоналізм. Ми передаємо власний досвід, навчимо всьому необхідному. Ваша сьогоднішня рішучість — це сильна армія завтра. Приєднуйтесь до команди, де цінують кожного.
— Хто чекає на вас вдома, заради кого тримаєте стрій?
— Батько та мати. Вони — моя головна опора. Заради них я тут, заради них і стримую цю навалу, щоб війна не прийшла в їхній дім.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
