Як розповідає «Військова частина 3011 Національної гвардії України», йому казали: «Женю, ти не знаєш, що на тебе чекає» — нацгвардієць із позивним Кріт з Кривого Рогу розровів про оборону Покровського напрямку
До мобілізації у нацгвардійця з Кривого Рогу Євгена не було військового досвіду. Та минулого року він приєднався до лав 21-ї окремої бригади НГУ. Уже за два місяці Євген вирушив на свою першу ротацію на Донеччину — провів два місяці на позиціях під Покровськом.
«Я прийшов у кулеметну роту і пробув там місяць, а потім поїхав у Донецьку область. Я уявляв, що буде дуже важко, але не настільки, як виявилося насправді. Коли ми заїжджали, зі мною був товариш Олександр, який уже мав бойовий досвід. Він питає: «Це у тебе, Женю, перший захід?» Я відповідаю: «Так». А він каже: «Ти ще не знаєш, що тебе чекає».
«Великих очікувань не було. Я розумів, що це треба робити — бо хтось має їхати, хтось має змінювати хлопців, щоб була ротація. Я пообіцяв, що поїду. Хтось тут, хтось там — але всі мають змінюватися. І як тільки заїхали — одразу почався обстріл. Це був FPV-дрон, найімовірніше — на оптоволокні. Ми їхали з РЕБом, але, слава Богу, хороша броня в броньовику — усе обійшлося легким переляком», — згадує свій перший виїзд Кріт.
Позивний отримав не дарма — за вміння швидко окопуватись.
Під час одного з обстрілів сусідню позицію сильно засипало землею, і Кріт разом із побратимом вийшли відкопувати хлопців.
«Копали позицію, коли товариш побачив, що до нас підходить група росіян. Ми знищили їх, коли вони вже майже впритул наблизилися. Чесно, на той момент — це як страшний сон. Важко пояснити: відчуття, що це відбувається не з тобою», — розповідає Євген про перший контакт із ворогом.
«Спочатку було страшно, а потім, з часом, страх зник. Тривоги вже не було — залишився холодний розум. Пам’ятаю, підходять до нас росіяни й кажуть: «Пацани, ми свої, свої йдуть». А мій товариш Рома побачив у них червоний скотч — за формою було важко зрозуміти, хто є хто. Йшли розслаблені, не очікуючи спротиву. Вочевидь, їм передали, що ця позиція вже їхня», — пригадує Кріт.
Найбільше, за словами нацгвардійця, запам’яталася ситуація, коли після обстрілу він із побратимами вийшли відкопувати позицію, і за ними почали «полювати» дрони.
«Забігли в укриття і просиділи там дві з половиною доби — вийти було неможливо. Над головою літали ворожі дрони, а між нами і противником була лише дерев’яна дошка. Через укриття постійно проходили росіяни — ситуація була гранично небезпечна».
Коли настав час виходити з позицій, шлях до точки евакуації зайняв два дні.
«У нас був засипаний бліндаж, і спорядження довелося вдягати вже нагорі. Далі — біг по відкритому полю, треба було стежити, щоб дрони не наздогнали. Я вже не боявся, що десь можуть бути росіяни і почнеться перестрілка. Основне — пробігти півтора кілометра до посадки. Там, у лісі, вже з’явилось відчуття впевненості, що дійдемо. Виходили дві доби — постійно були штурми, заходили ворожі групи, знову був контакт», — розповідає Кріт.
Після ротації, яка тривала 60 днів, Євген повернувся до свого підрозділу. Нині він виконує бойові завдання у складі мобільної вогневої групи — захищає небо Криворіжжя від ворожих атак із повітря.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
