Як повідомляє в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», в його біографії вже була участь у запеклих боях на північно-східному напрямку з початку повномасштабної війни, полон, звільнення з полону і знову – до бою. Історія 25-річного бойового медика на псевдо Гіппократ гідна цілої книги
Куп’янський напрямок, Новоселівка, Бахмут, Соледар – назви цих населених пунктів озвуться для кожного українця символами героїчної боротьби воїнів світла з російським агресором. А Гіппократу ці місця нагадуватимуть про тяжку, виснажливу, цілодобову воєнну роботу, яка випала на його долю. Про біль і успіхи, про втрати та братерство.
За освітою фельдшер, з п’ятирічним досвідом бойового медика у лавах Збройних Сил, згодом у Національній гвардії, Гіппократ з перших днів вторгнення брав участь у найгарячіших боях на Куп’янському напрямку. Згадує, що після ворожих обстрілів поранені прибували як на конвеєрі:
«Одного разу було понад два десятки поранених, серед них цивільна літня жінка, у будинок якої влучив ворог. Поранені різної тяжкості, допомогу надавав за лічені секунди. Оскільки зволікати дорівнює втратити».
А коли у цьому районі в одній із напівзруйнованих шкіл його підрозділ знайшов завезені окупантами книжки з історії, то Гіппократ, пам’ятаючи увесь біль, який приніс «руський мир» на нашу землю, з особливим заповзяттям нищив ворожу літературу:
«Коли я побіжно познайомився зі змістом цих книжок, то склалося враження, що їх писали психічно хворі. Імперські ідеї з манією величі, перевернуті догори рогом історичні події, де росія пуп землі – і все це вони везли впарювати нашим дітям. Ще раз переконався, що російську орду треба знищувати, що я на правильному шляху».
Далі бойовий медик виконував завдання у районах Новоселівки, Бахмута, Соледара. Сотні врятованих, неоціненний досвід братерства. Якраз командну роботу Гіппократ називає серед головних чинників для бойового медика, після холодного розуму та оперативності.
Під час одного з бойових виходів під Соледаром Гіппократ потрапив у полон в результаті оточення ворогом, отримав серйозне осколкове поранення. Перебування у полоні описує як повне недотримання Женевських конвенцій щодо військовополонених, але ж і там тримати силу духу допомагала підтримка побратимів. Зізнається, що у швидке звільнення не вірив, жив одним днем.
Коли Гіппократ у результаті обміну полоненими разом з іншими побратимами нарешті повернувся додому, першою емоцією була радість побачити рідних, а ще — скуштувати хліба, звичайного, запашного українського хліба. Він видався воїну надзвичайно смачним тоді.
Після реабілітації Гіппократ знов став у стрій. Говорить, що час і події змінили його. Вже немає ілюзій метушної юності, натомість – тверда, чітка і непорушна позиція чоловіка-воїна щодо своєї місії у цьому житті. Бути вірним присязі, своєму слову, своїм побратимам.
«Якщо цей пост побачать ті, хто знав мене, з ким я мав честь служити, кого рятував і хто зараз воює на інших ділянках фронту, хочу передати їм слова підтримки. Побільше усім сил, витримки і віри, що все закінчиться нашою перемогою. Цивільним – не забувати, що війна триває і кожен звільнений метр дається нам неймовірною ціною — здоров’ям і життям найкращих синів і доньок України».
Стосовно наслідків травматичного стресу, Гіппократ ділиться своїм досвідом:
«До кожної людини має бути свій підхід. Головне, не набридати людині із запитаннями, не нав’язувати зайвого. У мене ж мотивація – жити у теперішньому часі, зосередитися на завданнях. Немає чого сумувати, якщо наразі з тобою усе гаразд».
Отакі вони, наші незламні!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
