Не так давно на сторінках «Домашньої газети» Наталя ШИШКА писала про те, як у дворі будинків №36 і №32-А по вул. Соборності в Кривому Розі виник конфлікт через намір родини колишнього директора КП «Кривбасводоканал» Анатолія Гончаренка і нинішнього головного інженера КП «Кривбасводоканал» Сергія Гончаренка встановити біля будинків гараж без будь-яких дозвільних на те документів
Отримавши своє продовження, історія з гаражем стала історією про те, як голова ОСББ, вона ж дружина загиблого при захисті Батьківщини, була піддана справжньому булінгу з боку всесильних комунальних божків тільки за те, що виступила проти незаконного гаража.
«ВІДПРАВИЛА ЧОЛОВІКА НА ВІЙНУ І ЗРОБИЛА ТАК, ЩОБ ВІН ТАМ ЗАГИНУВ»
Зразу зазначу, що у попередній публікації, при описанні конфлікту зі слів його безпосередніх учасників, мною помилково було вказано, що пенсіонер Анатолій Гончаренко палками, з допомогою яких він пересувається, побив голову ОСББ будинку №32-А Ларису Яшину. Але помилковість не в тому, що він насправді нікого не бив, а в тому, що від його кулаків та палки дісталось не Ларисі Яшиній, а іншій жінці на ім’я Тетяна із будинку №36, яка перешкоджала вивантаженню щебеню, ставши під кузов автомобіля. Не заперечував, що «дав волю емоціям», і сам пан Гончаренко-старший.
А щодо Лариси Яшиної, яка під час розгортання бойових дій у дворі телефонувала на «гарячу лінію» 1520 та директору КП «Кривбасводоканал» Сергію Маркову, то їй з боку родини Гончаренків була адресована репліка про те, що вона «сама відправила свого чоловіка на фронт і зробила так, щоб він там загинув».
Минулого разу у публікації я залишила цю фразу за дужками оприлюдненого, чесно, не могла оговтатись, почувши таке, і утрималась від її тиражування — настільки було соромно і прикро за нас як за суспільство, у якому така фраза взагалі стала можливою. Але реальні події, які розгортались далі, вразили своєю ганебністю ще більше, ніж слова.
«ВСТАНОВІТЬ ЗАГАЛЬНОБУДИНКОВИЙ ЛІЧИЛЬНИК НА ВОДУ»
Минув якийсь тиждень після подій у дворі навколо будівництва незаконного гаража, як Яшина Лариса Павлівна, як голова ОСББ «Соборне 32-А», отримала від КП «Кривбасводоканал» припис «за результатами обстеження систем централізованого водопостачання та водовідведення» у будинку, наданий на підставі акту №678 від 23.05.25 року.
Їй було пред’явлено вимогу в термін до 29.05.2025 звернутись до КП «Кривбасводоканал» для врегулювання договірних відносин та в термін до 06.06.2025 р. надати інформацію щодо 2-х відповідальних осіб за водопостачання та водовідведення.
А також на виконання ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119 від 22.06.2017 в термін до 23.06.2025 встановити вузол комерційного обліку на межі майнової належності в точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж КП «КВК» відповідно до виконавчо-технічної документації на приєднання.
А для цього у термін до 06.06.2025 р. надати до КП «Кривбасводоканал» такі документи: копію акту розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; робочий проєкт на приєднання; технічні умови на приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.
Надісланий по вайберу припис №628 від 23.05.2025, адресований споживачу — ОСББ «Соборне 32-А» в особі голови правління Яшиної Лариси Павлівни, з боку КП «Кривбасводоканал» підписали І. М. Баценко та С. В. Величко.
«ДЕМОНТУЙТЕ САМОВІЛЬНО ПРИБУДОВАНИЙ БАЛКОН»
А невдовзі поштою Лариса Павлівна отримала акт-припис №1010 від 22.05.2025 від Криворізької філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України». У ньому вимагалось від неї надати вільний доступ до фасадного газопроводу, який проходить через приміщення її балкона.
Припис супроводжувався листом за підписом начальника управління експлуатації мереж та ПРГ Лідії Кодій, у якому йшлося про те, що під час виконання робіт з технічного обслуговування систем газопостачання на будинку №32-А по вул. Соборності виявлено порушення, яке полягає в тому, що Яшина Лариса Павлівна самовільно прибудувала до будинку балкон.
При цьому розподільчий газопровід, який пролягає по фасаду будинку, закритий самовільною прибудовою, про що складено акт-припис. Для забезпечення безперешкодного доступу до газопроводу від Лариси Павлівни вимагалось демонтувати самовільно прибудований балкон.
Припис з боку Газмереж склала Смолінська Т. А., підписав в. о. начальника відділу капітального будівництва О. Ковальський.
ПРИПИС ЯК СПОСІБ МОРАЛЬНОГО ТИСКУ
Якщо приписи видаються, то порушення треба усувати, чи не так? Так. Але, думаю, ні в кого не викликає сумнівів, що приписи, як і розміщення гаражів, мають бути законними та обгрунтованими, а не являти собою тупі наїзди з метою вчинення морального тиску. А це якраз той випадок, коли є ознаки узгоджених дій двох комунальних служб та пред’явлення ними необгрунтованих претензій і висування незаконних вимог.
У випадку з Водоканалом: ОСББ не є його споживачем і не може врегульовувати з КП «Кривбасводоканал» ніякі договірні відносини, оскільки водоспоживання в будинку здійснюється співвласниками за індивідуальними договорами. Встановлення загальнобудинкового приладу обліку водопостачання є обов’язком самого постачальника послуги, а саме КП «Кривбасводоканал».
Закон «Про комерційний облік» не накладає жодних обов’язків на ОСББ. А про свій намір щодо встановлення приладу комерційного обліку КП «Кривбасводоканал» має не приписи надавати, а повідомляти кожного свого споживача у будинку так, як прописано у відповідному підзаконному акті (чого, ясна річ, зроблено не було).
У таких випадках кажуть: шито білими нитками. «Припис», організований одразу по гарячих слідах конфлікту у дворі, коли на адресу невдоволених мешканців звучали погрози про всілякі комунальні негаразди на їхні голови, важко розцінити інакше, аніж нахабний наїзд на «споживача», який і споживачем не є. Споживачами КП «Кривбасводоканал» у будинку є співвласники 60-ти квартир, а не ОСББ, створене для управління спільним сумісним майном співвласників.
І цей так званий припис свідчить або про дрімучу некомпетентність, або про зловживання службовим становищем посадовою особою КП «Кривбасводоканал», або про одне і друге водночас. Вбачається і третє — бажання тримати інших за дурнів, які бояться.
Не менш «цікаво» і з приписом Газмереж, бо представнику цього господарюючого суб’єкта, мабуть, у сні привидівся прибудований Яшиною балкон. Припис про усунення порушення не грунтується на жодному документі, який би засвідчив факт існування прибудованого балкона. Всі балкони у будинку включно з балконом Лариси Яшиної є такими, як було передбачено проєктом.
Іншим власникам таких самих «прибудованих» балконів приписи не надавались, тільки Яшиній Ларисі Павлівні.
Щоправда, у ситуації з Газмережами, після надання Ларисою Павлівною відповіді на так званий припис, там визнали, що балкон не прибудований, і проблема лише в тому, що треба оглянути газопровід, який пролягає через засклений балкон.
Хоча і це ніяка не проблема, бо у визначений день та час Лариса Яшина як співвласник будинку і голова ОСББ готова забезпечити доступ для огляду газової труби до всіх балконів першого поверху, через які вона проходить.
Представниця Газмереж, побувавши на будинку після отримання від Лариси Павлівни відповіді на припис, вибачилась перед нею за «добудований балкон». А Водоканал після отримання відповіді на свій «припис» мовчить.
При цьому своїх намірів щодо незаконного розміщення гаража (на додачу до вже одного існуючого, розміщеного незаконно), тільки тепер в іншому місці, родина Гончаренків не облишила. Одну земельну ділянку мешканці будинків відбили, так вони знайшли іншу, за будинком №32-А, де це буде вже не перший гараж в числі кількох, встановлених самовільно… поверх газової труби. Агов, Газмережі! Вам таке нецікаво, не бажаєте скласти припис?
Підготовка іншої самозахопленої ділянки під гончаренківський гараж, як свідчать мешканці будинку, як і в першому випадку, здійснювалась із задіянням працівників та техніки КП «Кривбасводоканал». З тією лише різницею, що щебінь на ділянку привозили не зрання, як першого разу, а затемна, пізно увечері, причому на шаленій швидкості. Ага, щоб менше хто бачив, хоча і цього разу не тільки бачили, а і фіксували.
Отака комунальна мафія по-криворізьки і отака вона, хвалена політика героїв. До чого тут політика героїв — нова соціальна політика, яка полягає в особливо шанобливому та турботливому ставленні до військовослужбовців та членів їх родин? Та до того, що об’єктом організованого цькування з боку комунальників стала дружина загиблого, якого вона не змогла навіть похоронити. І тій стороні, яка не може пробачити людям їхнього бунту проти гаража, це добре було відомо. Згадаймо оте, сказане з осудом і презирством, «відправила чоловіка на фронт».
«ЯКБИ НЕ ВАШ РУСЛАН…»
Чоловік Лариси Яшиної, Ситник Руслан Анатолійович, після багаторазових з доброї волі звернень у ТЦК у 2022 році став на військову службу. Спочатку 55-річний чоловік з поганим зором та іншими проблемами зі здоров’ям отримував відмову в мобілізації, але за сьомим разом, коли вже катастрофічно не вистачало людей на Бахмутському напрямку, він став до війська.
Оберігаючи їх від хвилювань, ні дружині, ні доньці та сину Руслан не розповідав, що він на нулі, казав, що охороняє склад. При цьому кожні 5 днів його на зв’язку не було, виходив на 6-ий.
А коли одного разу він не вийшов на зв’язок і на шостий день, пані Лариса отримала від ротного повідомлення: «Руслана подали в списки безвісти зниклих». А згодом його побратим, до якого повернулась свідомість після тяжкого поранення, повідомив, що чув, як по рації передавали, що «Перевозчик» 200-ий.
Позивний Руслана Ситника «Перевозчик» пов’язаний із його родом діяльності у цивільному, довоєнному житті.
30 листопада 2022 року Лариса Павлівна отримала сповіщення про те, що її чоловік безвісти зник, а 2 січня 2023 року — про те, що загинув.
Але його тіло не змогли витягнути з поля бою. Побратими змогли забрати тільки його зброю, і завдяки цьому, а також свідченням тих, хто залишився в живих, військовою частиною було складено акт про його загибель, а згодом на підставі цього акту він був визнаний загиблим при виконанні військового обов’язку при захисті Батьківщини за рішенням суду.
Пізніше Лариса дізналась, що із 12-ти бійців, які разом з її чоловіком тримали спостережний пункт під натиском вагнерівців, вижило тільки двоє.
Під час перебування на лікуванні у нашій 1-ій міській лікарні один із них розповів, як сильно їх тиснули вагнерівці. Як було вбито мінометника, а Руслан його замінив, аби хлопці могли відійти і відтягти поранених. Як вони чули звук снайперської гвинтівки… Як вони наступного дня за ним повертались, але мусили відійти, залишивши його на полі бою, яке стало окупованою територію.
— Ніхто б не вийшов, якби не ваш Руслан, сказав мені боєць на позивний «Роджер», — розповідає Лариса Павлівна. — Він сказав: хлопці, забирайте поранених, відходьте, а я буду тримати стільки, скільки зможу. Він залишився їх прикривати. «Роджер» каже, вони чули, як він стріляв. А потім чули звук снайперської гвинтівки, і він перестав стріляти. Йому влучили прямо в око. Наступного дня хлопці за ним поверталися, але змогли забрати тільки його зброю під вогнем вагнерівців, які сиділи під трупами.
За словами пані Лариси, цей побратим Руслана, який завдячує йому своїм життям, каже, що йому соромно їй в очі дивитись через те, що вони не змогли забрати з поля бою тіло її чоловіка.
А криворізьким комунальникам не соромно виколупувати з носа свої приписи і надсилати їх дружині загиблого. То встановіть за нас загальнобудинковий лічильник на воду, то демонтуйте «самовільно збудований» балкон.
Бо, бачите, родині одного великого комунального начальника знадобився ще один незаконний гараж, а вона разом з іншими мешканцями виступила проти.
І коли після цих подій пані Лариса ставить питання «За що загинув мій чоловік?», їй важко щось відповісти.
Але точно не за те, щоб комунальні божки зловживали службовим становищем, кошмарили своїх споживачів та творили, що хотіли, відчуваючи повну безкарність.
Наталя ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
