Фото:
Первый Криворожский
Уперта боротьба за калораж, тобто калорійність страв. У такій реальності
жили криворізькі шахтарі в 1930-ті роки. Згідно з нормами, під час фізичної праці добові
енерговитрати робітників складають
3300 – 3900 ккал, і вони мають покриватися збалансованим раціоном. Як
було в 1930-х?
Редакція продовжує серію публікацій Ольги Гончар (Хвостової) про фабрики-кухні у довоєнні часи.
28 липня 1932 року газета «Скрепер» повідомляла: «За 29
днів упертої боротьби колективу фабрики-кухні (…) піднесли кальорійність страв»
(збережено правопис оригіналу). Виявляється, «в попередні місяці фабрика-кухня скотилася
до ганебних колорій. Обід з 2 страв дойшов до 251,2 калоража».
Після включення
в боротьбу за першість калорійности різко підвищилася: якщо в червні було 251,2
ккал, то в липні вже 470,7 і далі до 636,6 ккал.
«Робітник Жовтневої рудні, який потребляє 6 страв на
день, в середньому одержує 1720 калорій, приобретається буфетних виробів
пересічно на 325 колорій і хліб переключений в їдальню на 120 калорій, одержує
громадське харчування – 2565 калорій».
Перечитую ще раз: у червні 1932 року робітник отримував
250 калорій, тобто, в 13 разів менше добової норми. І це тільки одержував, а
скільки насправді споживав?
Далі написано, що підземні працівники одержують додатково
450-480 калорій як перекус, «крім того, робітник одержує 50 відс. хліба своєї
норми 500 грам, зокрема переключеного в їдальню, цукор і т.інш. Таким чином
пересічна калорійність доходе до 3500 калор. або до нормального харчування
робітника, який робе фізичну працю».
У серпні 1931 року пленум вимагав «ліквідувати таке
явище, коли на фабриці-кухні м’ясні страви, а по розподільниках їх немає».
Источник фото
Якщо вам зараз більше 40 років, ви, певно, пам’ятаєте
талони на хліб, які діяли на початку 1990-х. І можливо, ви чули, що подібні
талони, тільки геть на всі харчові продукти діяли у 1930-х роках. Не тільки
хліб, а і м’ясо, цукор та інше можна було отримати тільки по талонах. Про те,
як працювала така система, ідеться в замітці від 5 вересня 1931 року, наведу її
практично повністю. «На Фрунзенській рудні є розподільник фабрики-кухні №1, до
якого прикріплено понад 400 чоловік. Харчування надто незадовільне. Талони
відривають, а їсти зовсім мало дають основним кваліфікаціям, особливо
підземним.
Коли прикріпляють, виривають талони на хліб. Робітник
може взяти хліба тільки через день, на другий, але біда в тому, що робітникам,
які працюють у першій зміні, хліба не вистачає через те, що коли він прийде з
роботи, залишається голодний.
У категорії А. Г. виривають м’ясні талони, а м’ясну
страву робітники не їдять тому, що поки робітники за категорією А. Г. прийдуть
з роботи, то третя і четверта категорія м’ясні страви поїдає.
Бабка видається кисла начебто оцет, а цукор пів норми
відривають з кожного робітника. Запитуємо: де ж фабрика-кухня діває цукор?»
Куди з фабрики-кухні, із крамниць і їдалень дівався хліб
і цукор – відомо: дослідники зазначають, що «в 1930 році СРСР
на світовому ринку продав зерна 4,8
млн тон за 30 рублів/т, а в
1932 році – 5,1 млн тон зерна по 18 рублів/т.У 1931 році йшлось про втрату 40% врожаю зерна через
забур’янення полів. У 1932 році при зборі та вирощуванні було втрачено 3,2 млн
тон зерна. Йдеться про тогочасну половину потреб України в хлібі, або ж дві
третини зернового експорту СРСР. Який обсяг врожаю Україна реально зібрала у
1932 році, досі не вдалось з’ясувати. Цікаво, що у тому ж році Україна мала
«заготовити» для Союзу 1,7 млн тон зерна, з яких на експорт – 200 тисяч тонн»(.
Тож скільки калорій насправді отримували шахтарі – можна
лише здогадуватися. І ще варто пам’ятати, що
робітники мали дружин і дітей, які також потребували їжі і яких шахтарі
намагалися годувати з тих харчів, які отримували самі. Скільки шахтарів, їхніх
дружин і дітей зіпсували собі здоров’я через антилюдське харчування, скільки
померло від недоїдання – такої статистики нема. І засудження комуністичного
режиму, — це найменше, що могла зробити Україна для вшанування пам’яті людей,
які були його жертвами зокрема і в Кривому Розі.
Більше публікацій про історичну правду Кривбасу