Криворізька міська організація ПМГУ розповіла історію молодіжного лідера та профспілкового активіста з КЗРК Артема Овдієнка. У тому клятому 2022 році він не залишився осторонь та вступив до лав війська.
У перші дні повномасштабки Артем відправив родину за кордон у безпеку, а сам подався до військомату. Згадує, тоді довелося кілька тижнів вмовляти працівників, аби його направили у в/ч. Але йому відмовляли через трьох дітей. Врешті решт тиск дав плоди і криворіжець потрапив до Державної спеціальної служби транспорту.
«Службу ніс у Житомирській області на кордоні з Білоруссю. 2022-й був тяжким роком: ворог впритул підійшов до Кривбасу… І я постійно линув думками до діточок (як їм там, у чужій країні?), переймався долею молодшого брата, який на війні з 2016-го, захищав Маріуполь, потрапив у полон, був визволений з нього, зараз продовжує боронити Україну. Сил додавало і додає прагнення, щоб наші діти жили в безпечній і своїй країн», — каже Артем Овдієнко.
До військової сторінки життя він працював гірничомонтажником шахтобудівельного управління. Нині головний сержант саперної частини. У ході виконання бойових задач отримав важке поранення. Герой лікується і щиро дякує медикам, які зберегли його ногу, буквально зібравши по шматочках.
«Розумію, що таким мобільним, як раніше, уже не буду, але планую повернутися в стрій. Хтось же повинен навчати хлопців, які будуть прибувати в підрозділ. Навіть під час лікування мені телефонують побратими, щоб порадитися з того чи іншого питання. У мене є знання, досвід, тож, буду їх передавати іншим. На мою думку, у цей нелегкий час кожен чоловік повинен зробити свій вибір, щоб бути корисним країні, ми не маємо права програти цю війну, бо в такому випадку нас чекає окупація або еміграція. Дуже хочу побачити родину, за весь час служби мав дві десятиденні відпустки, під час них їздив до сім’ї», — доповнив оборонець.
Нагадаємо, раніше ми давали історію загиблого пухнастого побратима бійців в/ч 3011 НГУ, спанієля Чарлі.
