Хоча рецесія в розвинених країнах практично неминуча, друга половина 2023 року може стати сприятливою для інвесторів, якщо світові регулятори в умовах зниження інфляції зможуть повернутися до стимулювання ринків. Але, як вважає засновник найкрупнішого онлайн казино в Україні, цьому сценарію загрожують уповільнення китайської економіки, зростання цін на сировину через низькі інвестиції у видобуток.
Ситуацію у світовій економіці 2022 року було одночасно і дуже легко, і неможливо передбачити. На цілком очікуване зростання інфляції та падіння практично всіх ринків (про що попереджала більшість кваліфікованих аналітиків) наклався конфлікт в Україні, який суттєво вплинув на вартість природних ресурсів і фактично прибрав з інвестиційної карти світу Росію. Загрози продовольчої кризи, ускладнення торговельної та пасажирської логістики між Європою і Південно-Східною Азією, терміновий перерозподіл газових потоків і депресія європейської економіки у зв’язку зі зростанням цін на енергоносії збільшили волатильність ринків і показники інфляції, змусили центральні банки жорсткіше реагувати на події підвищенням ставок і змусили фахівців говорити про глибоку рецесію в розвиненому світі. Не додав передбачуваності й Китай, який останнім серед великих економік зберігав політику нульової толерантності до COVID-19 і показав досить скромні економічні результати на тлі падіння своїх інвестиційних ринків.
Не дивно, що від 2023 року майже всі аналітики чекають стабілізації — але, можливо, це занадто оптимістичний погляд на майбутній рік.
Перегони на ринку праці
У тому, що рецесія буде і в США, і в країнах ЄС та Великій Британії, ніхто вже не сумнівається. Індекс ділової активності PMI у більшості розвинених країн стійко перебуває нижче 50 пунктів (останні показники ближче до 44-45), ринок нерухомості, який падає (впав на 25-30% залежно від країни), тягне за собою депресію в будівельній індустрії, знижуються обсяги міжнародних перевезень, і навіть ринки подорожей, відпочинку і громадського харчування, так і не відновивши доковідних рівнів зайнятості, показують ознаки скорочення. Основна і чи не єдина причина рецесії — зростання ставок. Економіки розвинених країн дуже залежні від вартості капіталу, і цей чинник не переважують ні відновлення після пандемії, ні чітко окреслена тенденція великих економічних блоків до деглобалізації — виведення основних виробничих ланцюжків зі вчорашніх «світових фабрик» всередину свого периметра.
Окремий важливий фактор — це швидке зростання заробітної плати, викликане як згаданою деглобалізацією, так і скороченням частки участі працездатного населення в економіці. Процес цей тривав уже давно, паралельно з накопиченням інвестицій і нерухомості середнім класом розвинених країн: на тлі низьких ставок дедалі більше високооплачуваних професіоналів використовували заощадження як перший внесок в іпотеку, купували нерухомість для здавання в оренду та/або створювали портфелі консервативних фінансових інструментів із плечем, стаючи рантьє і залишаючи основну роботу значно раніше пенсійного віку. В останні два роки до професіоналів додалися працівники з невисоким доходом, які зробили заощадження на ковідних виплатах і не поспішають виходити на роботу, поки вони не скінчилися. У підсумку частка працездатного населення, готового шукати роботу, впала в США до 60% — це рівень, що нагадує про часи, коли більшість жінок сиділа вдома і вела господарство. Дефіцит трудових ресурсів (у США на одного охочого працювати припадає 1,7 вакансій за нормального доковідного рівня в 0,8) штовхає зарплати вгору, лякає регуляторів інфляційною спіраллю і змушує рішучіше піднімати ставки.
Тиск ставок
Більшість економістів вважають, що рецесія розвинених економік призведе до зниження темпів зростання світового ВВП у 2023 році до 1,5%. Це станеться незважаючи на повернення Китаю до активного виробництва після скасування ковідних обмежень — багато в чому всупереч позиції китайської влади, змушеної враховувати думку населення, висловлену на останніх масових протестах проти локдаунів.
Високі ставки не можуть не вплинути на ринки капіталу: дорожчий борг ускладнює рефінансування, що має призводити як до дефолтів або реструктуризацій заборгованостей слабких позичальників, так і до збільшення емісії (а отже, пропозиції) акцій. Зростання ризиків на борговому ринку буде тиснути на ціни боргів з нижчими рейтингами, збільшуючи спреди на додаток до зростання прибутковості через зростання ставок. Зростання пропозиції акцій і зростання прибутковості боргових інструментів (як альтернативи інвестиціям в акції) мають призвести до падіння фондових ринків по всьому світу. Зрештою ми маємо побачити зростання волатильності, що супроводжується просіданням на ринках акцій, кризу у високоризикованих боргових паперах і зростання прибутковості в низькоризикованих.
Інфляція, пригнічена жорсткою монетарною політикою, скорочується в США вже зараз і, найімовірніше, до другої половини 2023 року прийде до рівнів у 3-3,5%: в ЄС вона почне скорочуватися в I кварталі, а у Великій Британії — у II кварталі, дійшовши до кінця року до помірних величин в усьому розвиненому світі. А раз так, ставки центральних банків після досягнення вже близьких граничних значень (5-5,25% за доларом, 4% за фунтом, 3,5% за євро) до кінця року почнуть скорочуватися — регулятори вважатимуть безпечною допомогу економікам завдяки ослабленню процентного тиску.
Шанси і ризики
Якщо події підуть за цим сценарієм, то вже до кінця 2023 року ЦБ зможуть повернутися до політики акуратного стимулювання економік; ринки зазвичай вгадують такі зміни заздалегідь (у середньому за пів року), і тому друга половина року може стати більш сприятливою для інвесторів. Особливо виграють ті, хто заздалегідь сформував портфелі облігацій високої якості, скориставшись зростанням їхньої прибутковості 2022 року. Але як поводитимуться ринки акцій, залежить не тільки від кривої ставок, а й від економічної ситуації: співвідношення вартості до виручки компаній на розвинених ринках усе ще вказують на очікування зростання доходів, що навряд чи втілиться в життя за високих ставок під час рецесії.
У такому прогнозі, втім, є ціла низка неврахованих ризиків: передусім залишається незрозумілим, чи зможе Китай вибратися з наслідків пандемії та відновити зростання. Відмова від політики нульової терпимості вже призводить до експоненціального зростання захворювань і смертей, які влада поки що не визнає, але навряд чи зможе приховувати набагато довше. Визнати неефективність своїх вакцин і ревакцинувати своє населення західними влада Китаю навряд чи буде готовою — а повернення до локдаунів вдарить і по ВВП, і по цінах китайських товарів на ринках, штовхаючи інфляцію у світі вгору.
Друге велике питання — ціни на природні ресурси і, зокрема, на вуглеводні. Для глобальної пропозиції важливий не стільки частковий відхід Росії з ринку, скільки недостатні інвестиції у видобуток останніми роками, що стали наслідком прагнення до зеленої енергетики та ще більшою мірою — ковідних обмежень і падіння цін 2020 року. Дехто з аналітиків вважає, що 2023 року ця недоінвестованість створить дефіцит пропозиції, що спричинить зростання цін на вуглеводні щонайменше на 30-40%. Bank of America випустив прогноз із ціною Brent у районі $100 за барель. Такі ціни навряд чи дадуть інфляції знизитися до цільових рівнів і, безумовно, зроблять свій внесок у поглиблення рецесії; перше відтермінує зниження ставок ЦБ, друге — погіршить прогнози щодо виторгу і тим самим поглибить падіння ринків.
Нарешті, навчені гірким досвідом, ми маємо залишити світу у 2023 році право на несподіванки (і досвід вчить нас, що несподіванки найчастіше бувають негативними).
