Професійною співачкою вона стала далеко не відразу. Закінчивши Донецький музично-педагогічний інститут по класу скрипки, вона вчителювала в Криворізькій музичній школі та співала (з 1982 року) в формації Олександра Гебеля «Джаз-хорал», а також в самодіяльному (весільному) ВІА «Маски», розповідає Всеволод Харківський
І не відомо скільки б це тривало, як би не «Музичний сендвіч» — фестиваль, який відбувся в Кривому Розі навесні 1993 року.
Перше місце на фестивалі, а згодом успіх в радіо-хіт-параді «12 мінус 2» пісень «Тополя» та «Ой, як би я мала…» переконали Лілію Остапенко, а саме про неї йдеться, в доцільності сольної кар’єри.
Влітку в кіровоградській студії «Елема» київський звукорежисер Олег Ступка зафірмував дебютний альбом «Я співаю тобі» (на вірші її колеги по «Джаз-хоралу» Світлани Дадуріної).
Вже під час запису пісні було перекладено українською — вона значно краще пасувала до такого ще не дуже звичного на той час стилю, як поп-джаз.
В 1994 році Лілея стає лауреатом міжнародного фестивалю виконавців у Вільнюсі, а через рік посіла друге місце на «Червоній руті-95» в Криму.
На початку 1997 року випустила на CD альбом «Ми маємо шанс». Він був аранжований Юрієм Савченком (екс- «Мільйонер») і записаний Володимиром Критовичем в «Студії Лева».
Продуктивною виявилася і авторська творчість Лілеї — її пісні виконують Валентина Степова, Алла Кудлай, Катерина Бужинська, Оксана Пекун, Надія Шестак, Таня Піскарьова, Natalika Karpa та інші…
Станом на зараз пані Лілія мешкає в столиці.
Всеволод ХАРКІВСЬКИЙ,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
