Підполковник Сергій Кандиба з Кривого Рогу на псевдо Шах загинув 2 травня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Неподалік нього розірвалася 120-міліметрова мінометна міна, повідомляє Меморіал Героїв. Гвардійця поховали під двома вишнями біля бункеру «Юпітер» на території металургійного заводу «Азовсталь». Тепер йому назавжди 43 роки
Сергій народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Після школи вступив до місцевого автотранспортного коледжу (тоді ще технікуму), де опанував спеціальність «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».
У 1998 – 1999 роках чоловік проходив строкову службу у 354-му навчальному механізованому полку. Пізніше, у 2005-му Сергій закінчив Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості, ставши спеціалістом з інженерної механіки за фахом «Технологія машинобудування».
Але до цього, у 2002 році чоловік уже розпочав кар’єру військового: Сергій служив за контрактом у військовій частині 3011 НГУ. Він пройшов довгий шлях: спочатку був начальником військового наряду, потім – техніком авторемонтної майстерні, а пізніше – заступником командира патрульної роти з технічної частини.
За словами дружини Ольги, Сергій у складі військової частини забезпечував громадську безпеку спочатку під час Помаранчевої революції, а потім і під час Революції гідності в Києві.
Із 2014 року неодноразово виконував службово-бойові завдання в межах АТО та ООС на сході України. Під його керівництвом вдалося організувати належний рівень технічного забезпечення підрозділів. У 2019 році Сергій став заступником командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки.
8 лютого 2022 року тоді ще майор Кандиба у складі ротно-тактичної групи прибув на чергову ротацію в Донецьку область. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі – тоді його підрозділ базувався в аеропорту.
«За наказом командира батальйону нам потрібно було відступити до найближчого від нас блокпосту. Часу було обмаль, але «Шах» встиг зібрати всі боєприпаси та передати на «Азовсталь», де їх правильно розподілили по всіх підрозділах. Далі був блокпост: 2 березня там стався наш перший бій. На нас йшли танки ворога, й Кандиба один із перших вистрелив із РПГ-22 і влучив. Ворожому танку це не завдало бажаної шкоди, але це призупинило наступ ворога та дало нам час посилити блокпост», – розповів побратим «Мат».
4 березня гвардійці, серед яких був «Шах», накрили вогнем колону ворожої техніки. Зранку 25 березня його підрозділ відбив атаку, знешкодивши до півсотні російських піхотинців.
За два дні під час вуличного бою група на чолі з Сергієм опинилася в оточенні у житловому будинку, де тримала позицію. Застосувавши димові гранати, гвардійці пішли на прорив: «Шах» із побратимами ліквідували групу окупантів та вирвався з ворожого кільця.
10 квітня Кандиба був поранений у ліву ногу, але продовжував воювати. У загальному підсумку протягом березня та квітня у вуличних боях та під час оборони «Азовсталі» Сергій знищив близько 40 окупантів, вивів з ладу кілька БМП, три бронетранспортери і танк.
«Сергій був справжнім патріотом та лідером. Саме його бойовий досвід і кмітливість, вміння зорієнтуватися й організуватися допомогли нам стати справжніми воїнами та гідно стояти на захисті Маріуполя. Щоденно він проявляв героїзм та мужність», – сказав «Мат».
До літа 2024 року Кандибу вважали зниклим безвісти. І лише завдяки свідченням нацгвардійців, яким пощастило вижити та повернутися з полону, вдалося з’ясувати всі обставини загибелі офіцера.
Троє військовослужбовців, які 2 травня 2022 року разом із «Шахом» опинилися на позиціях під обстрілом російської артилерії, розповіли, що неподалік Сергія розірвалася 120-міліметрова мінометна міна.
За життя Сергія Кандибу відзначили медаллю «За зразкову службу». Посмертно йому присвоїли звання підполковника. У лютому 2025 року «Шаха» нагородили орденом «Золота Зірка» та присвоїли воїнові звання Героя України.
«Із ним було затишно та весело. Сергій був тією стіною, за якою нічого не страшно: він турботливий і надійний. Справжній патріот. І дітей своїх виховав мужніми патріотами. Сини — то є гордість Сергія. Вони не тільки схожі на батька зовні, а й мають його риси характеру, зокрема, такі ж мужні. Нам так всім вдома не вистачає Сергія», – сказала дружина Ольга.
Вдома на захисника чекають дружина, два сини-воїни та матір. Старший син є офіцером НГУ, молодший стримував ворога у місті Вугледар на Донеччині.
Фото – Меморіал Героїв
Нагадаємо — В парку в Кривому Розі висадили черешневу алею на честь Сергія Кандиби
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
