Як розповідає «21 окрема бригада ім. Петра Калнишевського Національної гвардії України», нацгвардієць Барбер з Кривого Рогу провів 83 дні на позиціях на Покровському напрямку, під Родинським
Криворіжець Олександр долучився до лав 21-ї окремої бригади НГУ лише минулого року, та вже за кілька місяців, після проходження базової військової підготовки та адаптації у січні 2026 року вирушив на виконання бойових завдань на Покровський напрямок.
Там, на позиціях під Родинським, він провів 83 дні.
Перший контакт із ворогом у Барбера стався менше ніж за тиждень.
«Нам «пощастило» під час заїзду 22 січня. Був великий туман, ми пропустили поворот і заїхали на шахту прямо до противника. Наша БМП почала підриватися на мінах. На п’ятій міні вона вже просто не захотіла їхати далі. І, слава Богу, бо далі нам точно й не треба було їхати. Через кілька днів, після того, як заступили на позиції, до нас добігли кілька російських солдатів. Почули їх вже тоді, як вони лазили у нас по бліндажу зверху. У підсумку одного ми ліквідувати встигли, а один усе-таки по рації доповів, що ми там є. А це – найгірше. Якщо скаже, то бліндаж довго не простоїть. Наш тоді розвалили. Довелося міняти позицію», — розповідає Барбер.
Своє перше поранення Олександр отримав 12-го лютого – тоді противник скидами атакував позицію. За його словами, за день до бліндажа могло залітати 30-40 fpv-дронів, паралельно працювала артилерія.
«Проти нас там стояла їхня 110-та мотопіхотна бригада. У них на позиціях як: їм не обов’язково, щоб був туман чи якась негода. Сонце біле світить, і їх гонять вперед під їхніми ж ефпівішками. Якщо хтось із них захоче вліво чи вправо — їхня ж ефпівішка їх і розбере. А задеруть голову – летить наступна. Тому є, звісно, різниця між нами і ними. Нас бережуть», — відзначає Олександр.
Вихід з позицій для Барбера та його побратимів розпочався на початку березня та тривав майже місяць.
«З -го по 31-ше березня ми пройшли 2,4 кілометра. А потім іще назад довелося трохи повернутися, бо треба було зайняти позицію – була загроза прориву. Проте щойно закріпилися – позицію «розібрали». Надійшов наказ на вихід – і ми пішки йшли майже 20 кілометрів. Після виконання завдань у мене відбулося переосмислення – реальне життя саме там. Там ти розумієш його цінність», — відзначає нацгвардієць.
За час ротації Олександр отримав три поранення та сьогодні проходить лікування аби знову повернутися у стрій.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
