Як розповідає «21 окрема бригада ім. Петра Калнишевського Національної гвардії України», він «боятися перестав», провівши 70 днів на позиціях — полонений росіянин та загартований характер нацгвардійця на позивний Лабубу
Історія Максима на псевдо Лабубу — це шлях від цивільної людини, будівельника, до загартованого воїна, який пройшов найзапекліші бої на Покровському напрямку.
До повномасштабного вторгнення він 15 років зводив будинки. Життя змінилося в один момент, коли чоловік добровільно пішов до війська. Його шлях не був легким: спочатку він виконував бойові завдання у складі однієї з механізованих бригад ЗСУ, згодом доєднався до лав 21-ї окремої бригади НГУ.
«Раніше я був мнительным, сором’язливим і страшенно гидливим. Війна все переламала. Загартувала. Тепер я просто перестав боятися. Усього», — каже боєць.
Його бойове хрещення відбулося на одному з найгарячіших напрямків — Покровському.
Позиції за Мирноградом стали місцем, де перевірялася витривалість. Коли ворог виявив їхню групу, почалося справжнє пекло. Позицію «розбирали» дві доби поспіль: артилерія, дрони, авіація. Лабубу вижив, отримав контузію, але не зламався.
«Ми отримали наказ відбити ворожий штурм — на нас рухалися кілька росіян на мотоциклі. Відпрацювали по них чітко — влучили просто в бензобак. Вони злетіли в повітря. Усі. Після цього нас почали обстрілювати з усього, що тільки можна було», — пригадує Максим.
Під час виконання одного із завдань Лабубу разом із побратимом взяли в полон російського солдата.
«У нас були вуличні бої. Ти постійно біжиш — від однієї будівлі до іншої, від під’їзду до під’їзду, всюди за тобою полюють дрони. Ми отримали наказ зачистити споруду, в якій засіли двоє росіян. Одного з них ліквідували під час бою, другого взяли в полон», — розповідає нацгвардієць.
Кілька днів полонений перебував разом із Максимом, і разом вони подолали 30-кілометрову дистанцію, щойно надійшов наказ на відхід.
«Ми 30 кілометрів «шарахнули» з 10-ї ранку до 4-ї вечора. Я землі не торкався — летів уперед, бо то була дорога до своїх!»
Свій позивний чоловік отримав від старшини. Спочатку боєць дивувався: «Що це за Лабубу така?». Виявилося — популярна іграшка.
Тепер цей «тихий та швидкий» позивний знає весь Мирноград. Під цим ім’ям — людина, яка витягувала побратимів і рятувала життя.
«Війна навчила головного — цінувати кожен день, ніби він останній. Але найважливіше — я не втратив себе», — підкреслює Лабубу та жартує: «Я за будь-який кіпіш, крім голодовки! Головне — бути ситим, а інше додасться».
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
