Вісім кілометрів під вогнем і з пораненим побратимом на плечах — такою стала перевірка на силу й відданість для криворізького нацгвардійця з позивним Кривбас
Військовий шлях нацгвардійця Антона з позивним Кривбас розпочався ще у 2020 році — він проходив строкову службу в одній із частин Національної гвардії України на Київщині. З початком повномасштабного вторгнення підписав контракт та продовжив службу вдома, у Кривому Розі, у лавах 21-ї окремої бригади НГУ.
Перший бойовий досвід Кривбас отримав цього року на Покровському напрямку у складі зведеного підрозділу БпЛА — займався повітряною розвідкою, працював зі скидами та дронами-камікадзе.
«Коли ми вперше заходили на позиції, це вдалося зробити тільки з другої спроби — першу коробочку підбили, довелося відкотитися. Наступного дня погода була сприятливою — дощило, тому змогли зайти на позиції, на передній край. Добиралися швидко, бо в цей час накривали з мінометів та «Васильків», — згадує Кривбас.
Під час аеророзвідки нацгвардієць бачив усе, що відбувалося навколо — тілами противника були усіяні всі посадки.
«З дрона ми бачили, як ворог заходив кожні 15–20 хвилин, йшов по тілах своїх же, але ми їх «розбирали», не даючи дійти до позицій нашої піхоти. Одного разу потрібно було перерахувати кількість знищеного особового складу росіян у визначеній посадці, і я нарахував 74 тіла. До цього скидами відпрацювали по двох російських штурмовиках — їх було поранено. Під час «стріму» побачив, що один із них застрелив свого побратима, а потім застрелився сам», — розповідає Антон.
Кривбас відзначає: ворог задіює дуже велику кількість сил, аби прорвати оборону.
«Під час чергового штурму росіяни використали 120 мотоциклів та 20 одиниць важкої техніки — танки, БТРи, бойові машини піхоти. З половини шостої ранку до 9-ї вони були розбиті, і підтверджено знищення 94 російських бійців. Інші поховалися, закріпилися на околицях. За півдня їх звідти вибили», — говорить гвардієць.
Ситуація загострилася тоді, коли на Покровському напрямку почали працювати ворожі підрозділи БпЛА, які у противника вважаються найсильнішими.
«Тоді ми відчули справжню тяжкість. Вони перестали вибивати позиції піхоти й почали полювання за нами. По нас працювали і скиди, і FPV, і артилерія, і КАБи. Щойно виявляли позицію — її стирали в нуль. Якщо вчасно не відреагуєш, то там можна й залишитися», — жартує Антон.
Але під прицілом Сил оборони залишалися й позиції російських дронарів.
«Коли проводиш аеророзвідку вночі, то дуже добре видно повітряні цілі. Я побачив, що дрон йде на зближення і завис на одному місці. Прослідкував за ним, передав дані, і наші відпрацювали по тій позиції. Іншим разом виявив місце розташування FPV-шників. Уразили його — і все, більше звідти вони не літали», — розповідає гвардієць.
Перед ротацією Кривбас заступив на позиції та «літав» уночі. Одного дня під ранок він почув крики — це був поранений військовий із суміжного підрозділу.
«Я тільки виніс дрон із бліндажа, коли почув рух та крики. Одразу підняв «пташку» і побачив, що по полю йде повністю роздягнутий військовослужбовець, як потім дізналися — з позивним Мир. Він дуже голосно кричав, кликав на допомогу, у нього було три кульові поранення. Вибіг йому назустріч, забрав до бліндажа. Рука була замотана, він втратив багато крові. Я надав йому допомогу, наклав гемостатик та бандаж. Йому ставало гірше, а техніка до нас не могла доїхати», — розповідає Кривбас.
Коли надійшов наказ виходити, групі разом із пораненим довелося рухатися єдиною дорогою, що пролягала через відкриту місцевість.
«Ми відстрілювалися, коли росіяни підходили близько, і після чергового відбитого штурму відкотилися на позицію суміжників. Звідти вже проклали маршрут — 10 кілометрів довелося йти пішки. Через велику крововтрату Мир постійно втрачав свідомість, падав. Я закинув його здорову руку собі на плече, схопив за ремінь та ніс на собі 8 кілометрів. З визначеної точки нас уже евакуювали технікою. Ми з Миром обмінялися номерами, були на зв’язку. З ним усе добре, чекає на мене в гості», — ділиться Антон.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
