Бої під Родинським, тактика випаленої землі та «тиша на обід»: криворізький нацгвардієць на псевдо Сокіл розповів про оборону Покровського напрямку
До лав 21-ї окремої бригади НГУ криворіжець Сергій на псевдо Сокіл долучився у серпні 2025 року. Після кількох місяців підготовки та бойового злагодження чоловік вирушив на виконання бойових завдань на Покровському напрямку. Там, у районі Родинського, Сокіл провів на позиціях майже два місяці.
«На позицію ми зайшли разом із хлопцями з моєї роти. Ми ще з навчального центру були разом, самі вони з Кіровоградщини. Трималися один одного, разом вирішили йти втрьох на позицію. Для них це теж був перший бойовий вихід», — розповідає Сергій.
Гвардієць відзначає: найбільше вразило те, що росіяни просто знищують усе, використовуючи тактику випаленої землі.
«До цього важко було уявити, наскільки там складна ситуація. Контактні бої почалися ледь не з другого дня нашого перебування там. Противник групами ліз прямо до нашого бліндажа, підходив упритул. Кричали нам: «Сдавайтесь!» Ми їм у відповідь: «Ні!» Тоді вони починали закидати нас гранатами, намагалися залізти всередину. Ми відстрілювалися через закритий вхід, поцілили в когось, бо чули крики. Після цього вони відкочувалися трохи назад, підіймалися нагору і знову закидали гранатами. Масованих штурмів із технікою на нас не було — вони працювали виключно малими групами, по двоє-троє піхотинців. А далі їх уже наші дрони добивали», — говорить Сокіл.
Обстріли не припинялися взагалі — кожні 15 хвилин прилітала FPV-шка.
Постійна карусель із дронів: і скиди, і дрони-камікадзе.
«Знаєте, коли обстріли вщухали? Тільки коли в них був обід. Оце десь хвилин 40 затишшя — війна війною, а обід за розкладом. Потім знову все по колу. Бувало, що тиждень нас не чіпали, думали, мабуть, що ми вже вийшли з позицій. А потім знову лізли», — згадує гвардієць.
Після чергового короткого затишшя Сокіл отримав поранення — осколок від снаряда влучив у ногу.
«Коли до нас знову полізла група росіян, один із них встиг передати по рації наші координати. Прилетіло два снаряди прямо в бліндаж, повністю його розбило й підірвало. Саме тоді я отримав перший осколок у ногу. Ми почали відходити, а над нами одразу дрони, почав працювати міномет. І тут другий удар — FPV-шка прилітає прямо в бік. Нам вдалося відійти десь на два кілометри в інший бліндаж. Медика поруч не було, тому першу допомогу надавав собі сам — що встиг, те й зробив, закинувся знеболювальними. Ми просиділи там два тижні. Ворог нас постійно бачив, намагався вибити звідти скидами та снарядами, поки й цей бліндаж не розгатили вщент. Врятувало те, що впав густий туман, видимість зникла. По рації передали: «Виходьте». Як виявилося потім, у мене був осколковий перелом стопи», — розповідає Сергій.
Під час виходу група Сокола кілька разів потрапляла під обстріли, тож бійцям довелося розділитися.
«Нас почали крити «Градами». Ми розбіглися в різні боки, щоб вижити, і так я загубився зі своїми хлопцями. Вони, слава Богу, вийшли раніше, а мене вже на третій день підібрали наші дронщики. Забрали до себе, і через тиждень я вже виходив з іншою групою прямо в госпіталь», — говорить Сокіл.
Після отриманого поранення Сергій проходить лікування та реабілітацію.
«Не ми цю війну починали, але нам її закінчувати. Ворога не повинно бути на нашій землі», — зазначає гвардієць
21 окрема бригада ім. Петра Калнишевського Національної гвардії України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
