Як розповідає в Кривому Розі паблік «Військова частина 3011 Національної гвардії України», нацгвардієць Арсен продовжив справу дідуся і став водієм на війні — «На швидкості життя»
Арсен із дитинства захоплювався дідусем — водієм зі стажем у 40 років, для якого кермо було не просто роботою, а покликанням. Сьогодні онук продовжує справу життя Миколи Олександровича — але вже на фронті, виконуючи бойові завдання у лавах Нацгвардії.
Його історія — про шляхетність професії, відданість пам’яті та «перегони на виживання» на передовій.
У свої 25 Арсен став водієм-професіоналом, заслуживши це негласне і почесне звання потом і кров’ю. У лавах Національної гвардії він з 2019 року, прийшов сюди після закінчення технікуму, одразу підписавши контракт.
Початок повномасштабної війни застав Арсена за кермом, а де ж іще! Нацгвардієць виконував завдання із забезпечення логістики, що тоді оперативно вибудовувалася. Його побратими завжди були впевнені: спокійний, врівноважений і цілеспрямований Арсен не підведе, довезе, доставить, прибуде швидко, безпечно, надійно.
У 2024–2025 роках він пройшов дві ротації на Херсонському напрямку з перервою у кілька місяців.
«Оперативна обстановка, зокрема щодо кількості ворожих БПЛА, дуже змінилася за цей час», – говорить Арсен. Їх стало в рази більше, з’явилися нові види, зокрема розвідувальні. А це означає, що водій мав добре прокачати свої маневрові та швидкісні навички, вміти обігнати ворожого дрона там, де доріг не було. При цьому безпечно довезти як особовий склад, так і майно.
«Часто я їхав зі швидкістю під 200 км на особливо небезпечних ділянках. Добре вивчив, де яка яма, де яка колія. Я не скаржився на дороги, як бувало до війни. Тут вже не до комфорту, головне — залишитися живим. Це, можна сказати, гонки на виживання».
За свій кількарічний водійський стаж (з усіма відкритими категоріями) Арсен керував понад десятком різних автомобілів. Приблизно підрахував, що проїхав близько 80 тисяч кілометрів. Зізнається, що з екстремальним воєнним досвідом ще більше полюбив автосправу.
«Автомобіль – не просто засіб пересування. Це твій, умовно кажучи, залізний бойовий кінь, який не може підвести. Вчасна діагностика та рихтування, заправлений повний бак, а бажано ще й каністру з пальним мати в запасі – і ти як пілот, готовий вилетіти на будь-яке складне завдання», – ділиться Арсен.
Дідусь був цивільним водієм, виконуючи мирні важливі місії. Він мріяв, щоб хтось із їхньої родини продовжив його справу. І ось онук став військовим водієм, виконуючи бойові завдання на війні, забезпечуючи логістику на прифронтових територіях.
«Я примножую весь водійський досвід нашої родини там, де потрібно, де на мене чекають мої побратими. Приїду згідно з наказом, прибудемо всі вчасно. Усі завдання виконаємо».
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
