Від машиніста потяга — до командира кулеметного взводу: історія головного сержанта на позивний «Вінні» від 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України
Знайомтеся: Анатолій, позивний «Вінні» — головний сержант кулеметного взводу стрілецького батальйону 17 ОВМБр.
До повномасштабного вторгнення Анатолій керував багатотонними пасажирськими та вантажними потягами на Придніпровській залізниці АТ «Укрзалізниця». Проте у квітні 2022 року він змінив кабіну машиніста на зброю, мобілізувавшись через Синельниківський РТЦК та СП Дніпропетровської області.
— Анатолію, за понад чотири роки війни за плечима чимало гарячих точок. Який епізод закарбувався в пам’яті найсильніше?
— Це було під кінець оборони Бахмута. Наша група утримувала позиції в районі Бахмутської загальноосвітньої школи №7. Я заступив старшим групи. Щойно почалася ротація — ворог одразу пішов на штурм. Вони лізли постійно, малими групами, під щільним прикриттям своєї артилерії. Це були безперервні, виснажливі стрілецькі бої.
— Як дізналися, що ситуація стала критичною?
— На п’яту добу безперервних боїв по рації передали: «Ви фактично в оточенні». Але паніки не було. Ми просто продовжували робити свою роботу — тримати оборону. Коли нарешті надійшла команда на відхід, ми зорієнтувалися, зібрали всі сили в кулак і пішли на прорив. Найголовніша наша гордість — ми не просто вирвалися з того пекла, ми вийшли успішно, не втративши загиблим жодного побратима. Всі повернулися живими.
— Ти на війні з весни 2022-го. Як змінився характер бойових дій за цей час для звичайного бійця в окопі?
— Акценти змістилися кардинально. Зараз для звичайного піхотинця на перше місце вийшли маскування та навички прихованого переміщення. Небо буквально «кишить» очима. Але є й величезний плюс: з’явилося багато сучасних засобів ураження. Зараз піхоту підтримують високоточними ударами з корегуванням у режимі реального часу. Працювати в такій зв’язці стало набагато ефективніше.
— Що б ти сказав тим, хто зараз вагається — мобілізуватися чи ні?
— Долучайтесь до лав нашої бригади! Зараз у нас є всі шанси остаточно завершити цю війну, щоб не передавати її у спадок нашим дітям. Не треба боятися, що ви чогось не вмієте. У нас кожен знайде місце за своєю цивільною професією — армії потрібні і водії, і механіки, і зв’язківці. Ми навчимо всього необхідного, передамо свій бойовий досвід і підтримаємо на кожному кроці. Приєднуйся до професіоналів, адже твоя рішучість — це наша спільна Перемога!
Вдома на Анатолія з нетерпінням чекають найрідніші: батьки, кохана дружина, донька та син.
Саме заради їхнього спокійного майбутнього та мирного неба над Україною залізничник «Вінні» щодня наближає нашу Перемогу.
Відділення комунікацій 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади ЗС України,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
