Володимир народився у Кривому Розі, ще дитиною переїхав до Софіївки (Валове). Там закінчив школу, обрав справу до душі: фах тракториста. Більшу частину життя він присвятив сільському господарству. Працював у ДППЗ «Христофорівський», згодом – у фермерських господарствах. Він знав, як важко дається хліб, і вмів працювати так, щоб земля віддячувала врожаєм.
Після армійської служби він повернувся до рідного краю, щоб будувати мирне майбутнє.
Коли у лютому 2022 року війна постукала у двері кожного українця, Володимир пішов на фронт добровольцем. Як стрілець, він тримав оборону на Донецькому напрямку.
Тривалі навантаження та фронтові умови підірвали здоров’я захисника. 31 грудня 2025 року, коли вся країна готувалася до свята, серце Володимира Володимировича зупинилося. Він відійшов у вічність, залишивши у глибокій скорботі матір, сестру та трьох дітей: двох синів і доньку.
6 січня у селі Софіївка на Алеї Пам’яті збираються гідно провести захисника в останню путь. Жителів громади та всіх небайдужих просять долучитися до «живого коридору», шикування якого розпочнеться о 12:00.
Світла пам’ять воїну!
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі відтепер спочиває Сергій Шульга.
