Як розповідає Михайло Мельник, старшого матроса родом з Кривого Рогу – Миколу АНДРЕЮКА закатували в полоні
Закатований.
Назавжди 39.
Історія одного українця, яку має знати світ.
Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна Мордовія.
Його звали Микола Андреюк.
Псевдо — Храм.
Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Українець. Захисник. Людина.
Живий — до 14 листопада 2023 року.
Закатований — у колонії Мордовії на території фашистського мордера.
Йому було всього 39.
Народився у селі Новоподільське на Дніпропетровщині.
Ріс у багатодітній родині.
Вчився добре.
Працював на ГЗК у Кривому Розі, утримував маму, допомагав братам і сестрі.
Не мав власної сім’ї — бо служив.
Бо вибрав Україну.
У 2014-му пішов добровольцем у Нацгвардію, брав участь в АТО/ООС, а згодом перевівся до морської піхоти.
У 2021-му був поранений.
Могли списати — але залишився.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола вже стояв на передовій.
Широкине. Маріуполь.
Весна 2022-го. Оточення. Без зв’язку.
Один єдиний лист сестрі: «Я живий, але навколо нас — рашисти. Я спалив документи. І тримаю при собі гранату на випадок полону».
4 квітня 2022 року Миколу взяли в полон.
Його вивезли в Оленівку.
Звідти — до Мордовії, в табори.
У сучасний ГУЛАГ.
Там, де колись рашисти нищили українців у совкових таборах, вони знову знищили українця.
18 місяців катувань.
60 кілограмів ваги
Серце не витримало.
Помер.
Помер далеко від дому, без адвоката, без вироку, без права на порятунок.
Його тіло раша «повернула» в грудні 2023 року.
Але рідні дізнались про це лише через чотири місяці.
Це — воєнний злочин.
Це — тортури.
Це — державне вбивство.
І це не виняток.
Це — система.
Те, що зробили з Миколою — частина масового знищення українських військовополонених. Частина плану стерти обличчя народу, який не скорився.
Миколу поховали в Кривому Розі.
Посмертно нагородили почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» та медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».
Але медаль не поверне людину.
Повернути ми можемо лише одне — памʼять.
Памʼять, яка стане обвинуваченням.
Памʼять, яка вижене страх.
Памʼять, яка не дозволить домовлятися з тими, хто вбиває в камерах.
У Миколи залишились мама, три брати, сестра та племінники.
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
