Як повідомила «Криворізька міська організація ПМГУ», член первинки ПМГУ Північного ГЗК Ярослав Дзядук вдруге обраний у Молодіжну раду ПМГУ. Саме це стало приводом для бесіди
Перш ніж перейти до «молодіжних справ», говоримо з Ярославом про його становлення як профспілкового активіста. Ось що він розказав:
«Головна настанова моєї мами: «Роби те, що подобається», напевно, і допомагає визначати в житті головне і другорядне. Ще зі студентських років мені до душі активне життя. Цікаво знаходитися в гущі подій та брати участь у різних заходах. Під час навчання в Тернівському технікумі я був старостою групи та заступником голови первинної організації ПМГУ. Допомагав нашій профлідерці Тетяні Безверхій в організації студентських заходів. Таким чином, з ПМГУ тісно знайомий уже років 15».
«Коли в 2014 році прийшов на Північний ГЗК працювати помічником машиніста тягового агрегата, мене відразу, можна сказати, взяв в оборот голова профспілкової цехової організації управління залізничного транспорту Олександр Рижиков. Отже, він та Павло Третьяков, на той час заступник голови первинки ПМГУ комбінату, який курирував молодіжний напрямок, стали моїми наставниками в профспілковій діяльності. Бачив, як вони працюють з людьми, учився в них мудрості».
Профактивіст вважає, що бути членом Молодіжної ради ПМГУ – відповідально. Бо голос молодих є рушієм нашої Профспілки, яка має рухатись в ногу з часом.
Які питання слід піднімати ПМГУ? Насамперед, про рівень зарплати працівників ГМК, адже зарплата стала настільки неконкурентною, що молодь не пов’язує своє майбутнє з гірничо-металургійними підприємствами та з Україною загалом. І це дуже сумно.
«Я впевнений, що більшість українців не поїхали б за кордон, якби тут у них була достойна зарплата. У тій же Польщі зварники, слюсарі, фахівці інших робочих спеціальностей отримують зарплату в рази більшу. А в нас люди важко працюють і живуть від зарплати до зарплати. Навіть не живуть, а виживають, – сказав Ярослав. І додав: – Особисто я ніколи не думав полишати Україну. Тим паче, ми їй, а також нашим захисникам під час війни дуже потрібні».
Добре, що в минулому році Профспілка організувала для новообраного складу своєї Молодіжної ради навчання за різними напрямками профспілкової роботи.
«Навчання було корисним, тому що ти не можеш усе знати. До того ж, під час семінарів ішов обмін інформацією, відбувалась комунікація між членами «молодіжки». Звісно, хотілось би зустрітися з колегами по молодіжній роботі вживу, а не в онлайн, але зараз такі реалії часу, на жаль. Побажання на майбутнє – усе ж таки зібратися очно. Живі зустрічі завжди заряджають людей на подальшу активну діяльність та дають нові імпульси», – підкреслив активіст з первинки Північного ГЗК.
Щодо заходів Молодіжної ради ПМГУ, то, як зазначив співрозмовник, «на часі» усе, що пов’язано з підтримкою військових, із закриттям їхніх потреб.
Оскільки Ярослав Дзядук є відомим артспортсменом (чемпіон України з армрестлінгу серед студентів на ліву руку (2015 рік), на праву руку (2016 р.), срібний призер Кубку України на ліву руку (2020 р.), переможець Робітничих спартакіад), він пропонує проведення спортивних заходів, у яких спілчани брали б участь за донати:
«Таким чином, і члени Профспілки згуртувалися б, і ми допомогли б оборонцям України. А зборів на ті ж автівки (розхідники) у захисників чимало. Вважаю, що кожен з нас має допомагати Україні виграти війну з російськими окупантами. Приміром, мій внесок – це донорство крові. Моя І група з негативним резус-фактором багатьом підходить. Під час повномасштабної війни став здавати кров систематично, мене знають і чекають на станції переливання крові. Закликаю це робити і інших, бо кров рятує життя».
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
