Чоловік працював на дільниці №4 шахти «Ювілейна». Та з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Він служив сапером, командував відділенням інженерно-саперного взводу та накопичений у гірничій справі досвід переніс у військову службу.
Колеги пам’ятають чоловіка як життєрадісного, відкритого та відповідального. Кажуть, він умів згуртовувати команду, мав авторитет і щиро мріяв повернутися до мирної роботи після перемоги.
В особистому житті Андрій був турботливим чоловіком і батьком. Підтримував доньку Марію, коли вона вступила до Дрогобицького університету, допомагав їй облаштовуватися в новому місті. Разом із дружиною Тетяною часто навідувався в гості. Вони навіть мріяли одного дня оселитися там усією родиною.
У квітні воїн виконував бойове завдання біля села Шевченко Перше на Донеччині і загинув від удару ворожого дрону. Відомо про це стало лише зараз. 6 грудня дружина отримала трагічне сповіщення.
Щирі співчуття родині та близьким. Вічна слава Герою!
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі відтепер спочиває Герой Володимир Горбачов.
