Військовий з Кривого Рогу пройшов бойовий шлях від Херсонщини і до Авдіївки. Після контузії чоловік опинився у взводі забезпечення. Як в українському війську возять продукти і зброю на передову розказав боєць 129 – ї окремої бригади ТрО з позивним «Барік».
Читайте також: «такі є у НАТО та України»: Метінвест передав розвідникам тепловізійні приціли на 3,5 млн гривень
«Барік» власний позивний змінив на свій розсуд, бо за лідерські якості, захист своїх по команді та непохитність власної позиції побратими спочатку хотіли охрестити «Бароном».
До війни Сергій працював на заводі металоконструкцій. В лютому 2022 року зранку прийшов на зміну, де усім робітникам і повідомили, що підприємство призупиняє роботу, бо почалася війна.
«Вже після того, як повернувся додому, почав моніторити місцеві новини та й подався до пункту формування тероборони. Але я раніше не служив, тому відсутність військової підготовки стала на заваді, щоб одразу стати до строю. Довелося чекати поки почнеться формування додаткових батальйонів. Вирішив зупинитися на третій спробі і відмовився повертатися додому допоки не внесуть до списку військовослужбовців ТрО. Записали стрільцем, вдома швиденько зібрав речі і служу до сьогодні», — згадує ті дні Сергій.
За час війни «Барік» разом із своїм батальйоном пройшов гідний бойовий шлях від захисту рідного міста та звільнення Херсонщини, до Авдіївки. Під Твердолюбівкою отримав контузію і після лікування повернувся до строю, але вже до взводу забезпечення.
«Думав, що це не достатньо така бойова служба, але після Авдіївки остаточно попустило. Спершу, коли ще вздовж Дніпра стояли недалеко від Енергодару, підвозили у підрозділи харчі, речове забезпечення, орки накидували артою, але епізодично. А коли перемістилися на Донеччину і вже із самого початку облаштування позицій по нам лупили з усіх видів озброєння, повною мірою усвідомив, що то – війна», — говорить військовий. Сергій з побратимами майже постійно в дорозі, завжди під ворожим наглядом з неба і в біноклі: розвозять продукти, доставляють зброю та боєкомплект на позиції, комусь речі на заміну втрачених, іншим якісь необхідні елементи технічного забезпечення.
«На голодний шлунок, знаєте, ще й без патронів та гранат багато не навоюєш. А скільки потрібних дрібничок в окопі має бути, за чим у магазин не вискочиш, навіть уявити важко. Звісно, ми не штурмуємо, але ми забезпечуємо готовність до штурмів і ми так само на передку», — зауважив боєць.
«Барік» розповідає, що спокійно у них не буває майже ніколи, військові постійно перебувають у напрузі і небезпеці. «Був такий випадок, коли везли самоскид деревини для укріплення бліндажів і трохи проскочили поворот, а з того боку нас «срисували» і, поки доїхали до місця, вже в небі коптер корегував. Заїхали на скид, а тут вже по нам летить, вибухає з усіх боків. Але колеса не побило і добре. Вже на ходу кузов опускали. Пошматувало його трохи», — згадує Сергій.
Раніше ми писали: служитимуть усі з 25 років: в Україні планують змінити Закон про мобілізацію.
