Олександр на псевдо «Вепр» ніколи не служив у війську, а до повномасштабної війни працював глибоко під землею, прохідником на шахті. Сьогодні він – водій мінометного розрахунку НГУ, який пройшов через найгарячіші точки фронту, під обстрілами вивозив поранених побратимів і став справжнім Героєм, про якого Кривий Ріг має знати.
Олександр не мав жодного військового досвіду, доки російська агресія не змусила його змінити професію. Після мобілізації він спершу ніс службу на Донеччині як піхотинець, потім здобув спеціальність сапера. Через півтора року служби свій військовий шлях продовжив вже як водій мінометного розрахунку.
У 2023 році «Вепр» вирушив на ротацію в район Урожайного, а вже у 2024-му виконував бойові завдання за кермом бронеавтомобіля: перевозив особовий склад та доставляв боєкомплект.
«Під обстріли ми попадали практично на кожному заїзді. І дрони, і артилерія, і міномет, все було. Ми були привабливою ціллю, так би мовити. Бронеавтомобіль для ворога як ціль завжди в пріоритеті», – розповів «Вепр».
Олександр згадав один із найстрашніших моментів: «Найбільше запам’яталося як підбили мій автомобіль. Я вивозив людей, висадив їх на позиції й коли вертався вже назад біля стели Урожайного мені «прилетіло» в ліву сторону. Машина перестала їхати, не реагувала на педалі. Прийняв рішення покидати авто і пішов вже пішки. Передвигався маленькими перебіжками до населеного пункту неподалік, там мене підібрав інший водій, Валентин, він взагалі безстрашний. Я був без рації, тому ніхто не знав де я знаходжуся. По мені працював міномет, потім прилетіла fpv-шка, а коли Валік мене забирав – працювала артилерія».
Нацгвардієць поділився ще однією історією. Коли група побратимів потрапила в оточення, і на ходу залишалася лише його машина, «Вепр» з напарником по черзі виїжджали, щоб забрати бійців.
«На першому виїзді прилетіло в метрі від машини перед самим капотом, коли була вигрузка та грузили поранених. Всі порозбігалися. Ранені вже були в салоні, тому я одразу поїхав далі і по дорозі ще пару раз попав під обстріл», – згадав водій.
Олександр також розповів про випадок, який врятував життя йому та ще кільком людям: «Я там не орієнтувався на місцевості, то пропустив поворот і це, можна сказати, врятувало нам життя. Поки я розвернувся, вимкнув усі підсвітки і їхав напомацки до другого повороту і ми розгружалися, ворог розбирав ту вулицю, на яку я спочатку заїхав. На зворотному шляху, під сильним обстрілом, ми підібрали ще поранених. Випадково їх побачив на обочині, зупинився під обстрілом, хлопці вибігли, загрузилися і під час розмови вияснилося, що вони вже три дні блукають, а по рації з’ясували, що вони вважалися безвісти зниклими».
За словами Олександра, найголовніше для водія на фронті – зберігати спокій.
«Якщо ти будеш нервувати, переживати, це передасться людям, які знаходяться з тобою. Спокій, більше гумору. Головне виконувати свою роботу, бо в роботі, на адреналіні страху немає. Коли ти спокійний – в тебе немає розгубленості, ти сконцентрований на дорозі і тому, що відбувається навколо тебе», – зазначив військовий.
За участь у бойових діях на Времівському напрямку нацгвардієць Олександр нагороджений відомчою відзнакою «За доблесну службу».
Нагадаємо, раніше ми писали про бійця з Кривого Рогу, «Барона», який щодня відновлює вогневу міць артилерії
