11 червня у Кривому Розі вшанували пам’ять трьох захисників України, чиї життя забрала війна. У двох навчальних закладах міста відкрили меморіальні дошки випускникам, які стали на захист країни та не повернулися додому.
На фасаді Криворізької початкової школи №128 встановили пам’ятні знаки Дмитру Гоманюку та Олександру Нездоймінову.
Дмитро Гоманюк після закінчення школи вступив до Криворізького національного університету, де здобув фах металурга. Працював майстром на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Колеги знали його як відповідального спеціаліста, а рідні – як турботливого сина та люблячого батька двох дітей.
Коли почалася війна, Дмитро став до лав захисників. Він залишався відданим своїй країні та військовому обов’язку до останнього. Посмертно воїна нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Поруч відкрили меморіальну дошку Олександру Нездоймінову. У мирному житті він працював газозварювальником. На початку повномасштабного вторгнення перебував у Бородянці, однак повернувся до Кривого Рогу та вступив до 21-ї бригади Національної гвардії України. Пізніше служив у протитанковому підрозділі.
Попри складні бойові будні, Олександр не полишав планів на майбутнє. Мріяв опанувати роботу оператора безпілотників, створити власну родину, збудувати дім і виховати сина. 30 березня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання. Посмертно захисника відзначили нагрудними знаками «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та «Гордість Довгинцівського району».
Ще одну меморіальну дошку на фасаді Криворізького ліцею №81 цього дня відкрили на честь Родіона Дятка.
Родіон з 2014 року очолював громадську організацію «Щира справа», яка допомагала військовим, ветеранам та їхнім родинам. Працював заступником головного лікаря мед закладу, проте після початку повномасштабної війни він добровільно змінив лікарський халат на піксель.
Чоловік рятував поранених під обстрілами. Під час одного з ворожих ударів він виніс із небезпечної зони трьох військових. Коли повернувся за ще одним стався повторний вибух, унаслідок якого сам отримав важкі поранення.
Лікарі тривалий час боролися за його життя, однак 15 лютого 2026 року серце захисника зупинилося. У нього залишилися батьки, дружина та троє синів.
За життя і службу Родіон Дятко був удостоєний низки відзнак:
— Головнокомандувача Збройних Сил України «За сумлінну службу»
— відзнаки Сумської міськради «За заслуги перед містом»;
— медалей Всеукраїнського обʼєднання «Країна»; «За гідність і патріотизм» та 129-ї окремої бригади територіальної оборони «Бригада сталевих сердець Криворіжжя»;
— відзнаки Міністра оборони «За поранення» (посмертно);
— нагрудних знаків «За заслуги перед містом" ІІІ ступеня (посмертно) та «Гордість Довгинцівського району» (посмертно).
Для нинішніх учнів їхні імена тепер назавжди залишаться частиною історії рідної школи.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Кривому Розі спочив морпіх Олександр Березняк, який поліг під Старими Тернами.
