У минулому році на об’єднаному криворізькому ГЗК Метінвесту офіційно утворилося 35 нових родин. Затяжна війна не змогла змусити людей забути про головне – прагнення до родинного щастя та любові. На великих містоутворюючих підприємствах дуже часто люди знаходять свою долю прямо на роботі. Саме так, як це трапилося з нашими колегами-метінвестівцями з Кривого Рогу.
Службовий роман із продовженням
Їхня лав-сторі розпочалася у День всіх закоханих 2023-го у робочий час на Центральному ГЗК. Андрій Петелька вийшов зі свого кабінету у дирекції з виробництва, набрав номер Анастасії, провідної інженерки з капремонтів, і попросив вийти до нього, щоб забрати адресовану їй валентинку. До того дня молоді люди років зо два лише ввічливо віталися, зустрівшись у коридорах підприємства, але далі норм корпоративної етики знайомство не просувалося. Андрій, маючи за плечима досвід не зовсім вдалих стосунків, не квапив події, а ретельно придивлявся до милої і розумної дівчини.
— У той день я сиділа за столом, думала, як би добре було отримати права на авто і пройти кілька курсів із саморозвитку та спостерігала за своїми колегами. У нашому відділі усі дівчата були незаміжніми. У День святого Валентина в обідню перерву вони гортали Instagram і з сумом дивилися на подарунки, які отримували інстадіви від своїх коханих. Аж раптом неочікуваний дзвінок, великий пакет із секретом та зізнання, після якого все й закрутилося, — згадує Анастасія ПЕТЕЛЬКА.
Насправді до підготовки сюрпризу Андрій підійшов фундаментально. Замовив великий букет, який лежав у ще більшій коробці. Додав до вмісту цукерки і, власне, валентинку. Писати нічого не став – усе сказав віч-на віч. Зробив так з міркувань конспірації, аби менше було зайвих очей і балачок на роботі.
— Для мене службові романи, а тим більше з колегами, які працюють з тобою в суміжному напрямку, завжди були табу. Але долю не переграєш. Перший час нам вдавалося приховувати свої стосунки, але вже за пару місяців співробітники почали здогадуватись, що ми разом. Нас колеги «одружили» ще до того, як ми зрозуміли, що між нами все серйозно. Та ми щасливі, що так сталося, адже ми – споріднені душі і добре доповнюємо одне одного, — розповідає Андрій ПЕТЕЛЬКА.
Між першим побаченням та весіллям розважливої пари пройшло 19 місяців. Наразі вони щасливі разом. Живуть життя, після роботи отримують задоволення від якісного кіно та своїх захоплень. Настя навчила коханого плести гачком і вже має теплий шарф ручної роботи від Андрія. А він, враховуючи інженерну думку своєї дружини, змайстрував масивну поличку на пів стіни під її улюблені орхідеї. Молодята дуже хочуть побачити світ – вільний і прекрасний. Сьогодні мріють лише про настання миру, а там, говорять, вони й самі з усім впораються.
Читайте також: У компанії Метінвест шукають співробітників у Кривому Розі — список вакансій та рівень заробітної плати
Позаочі засватані
В історії новоствореної родини Кушніренків з Північного ГЗК неабияку роль зіграла подруга молодої дружини Ірини, а за сумісництвом її колега – Ксенія. Саме вона підказала дівчині, що в одному приміщенні з ними працює симпатичний, до того ж неодружений електромонтер Дмитро. Певний час молоді люди ходили різними маршрутами, аж одного разу Ірина з колегою спустилася у справах поверхом нижче і там уперше побачила свого майбутнього чоловіка. Знайти про Дмитра бодай яку інформацію подругам допомогли соцмережі. А далі усе пішло за перевіреним алгоритмом: зписалися, сходили на каву, потім ще раз і почалося… Ірина, яка працює лаборанткою хімічного аналізу, одразу відчула, що між ними обома є хімія.
— Це так дивно, коли бачиш людину уперше, а відчуваєш, ніби ми знайомі вже багато років. Коли поряд спокійно та затишно, коли легко говорити на різні теми, сміятися, коли його присутність подобається і тому прагнеш бачитися все частіше. А головне, поряд з ним я є собою і він такий, як є насправді, — ділиться Ірина КУШНІРЕНКО.
Через сім місяців після початку стосунків Дмитро наважився зробити пропозицію коханій. Пара пішла до ресторану, зробила замовлення, а потім молодий чоловік вибачився, що має відійти на хвилинку. Повернувся Дмитро з букетом троянд і обручкою, а Ірина відповіла згодою стати йому дружиною.
— Перед весіллям зовнішні обставини «влаштували» нам, ніби навмисне, випробування на міцність прийнятого рішення. Ми змогли подати заяву до РАГСу лише з третього разу. То відключення світла заважали, то повітряні тривоги, під час яких установу зачиняли. Але зрештою ми це зробили, — згадує Ірина.
Одружилися молодята у красиву дату – 08.08.2024 року. Вірять, що їх поєднав Північний ГЗК і кохання. І лише подруга Ксенія насправді знає, хто підштовхнув цих двох до щастя.
Під крилом у найріднішого
У червні 2024-го подружжям стали Наталя і Владислав Карпець. До свого весілля вони вже були знайомі понад шість років, але більша частина цього часу пройшла у суто робочих відносинах. Наталя працювала машиністом крана на дробильній фабриці Інгулецького ГЗК, а Владислав – у підрозділі «Метінвест-Промсервісу», який обслуговував, у тому числі, і дробильне обладнання комбінату. Тоді кожен з них був у стосунках, тому про залицяння не було й мови. Симпатія трапилася пізніше, вже під час війни. Був період, коли дівчина тимчасово була задіяна на охороні дробильної фабрики, а чоловік був там майстром. У їхніх особистих життях на той момент вже сталися зміни і кожен шукав для себе пари. Почали з переписки у соцмережах, далі побачення, розпал почуттів, а згодом і спільне мешкання.
— Нас обох влаштовувало те, як ми разом рухалися по життю. Але торік я втратила дуже важливу для мене людину – бабусю. Її, як і мене, звали Наталя. Вона усе життя сумлінно працювала у селі Андріївка, звідки я родом. Саме вона і дід виховували мене змалку. Діда не стало раніше, а тепер пішла у засвіти і бабуня. У важкий для мене період Владислав відчув мій біль і взяв під своє крило. Він запропонував вийти за нього заміж. Я погодилася, адже мій чоловік надійний і хазяйновитий. За ним, мов за кам’яним муром – ніякі вітри не страшні, — з теплом розповідає Наталя КАРПЕЦЬ.
Наразі Наталя перейшла до цеху сервісного обслуговування ІнГЗК, де працює за своїм основним фахом. Разом із чоловіком найбільше прагне, аби швидше в Україну повернулося мирне життя, а з ним і прості людські радощі. Мріє про міцну родину та поповнення у ній, сімейні виїзди на риболовлю й подорож у Карпати, де ще ніколи не була.
Раніше ми писали: Попри труднощі військового часу Метінвест підтримує своїх працівників: компанія продовжила на 2025 рік програму матеріального заохочення співробітників, які стали батьками або вперше взяли шлюб. Програмам підтримки була запроваджена торік у травні. За понад пів року її дії фінансові «бонуси» з нагоди приємних родинних подій отримали понад 120 співробітників гірничо-збагачувальних комбінатів Метінвесту.
