Фото:
відкритий пошук у google
Бабка кисла як
оцет, смердюча риба, вчорашній борщ і макарони. Не раз на шпальтах «Скрепера»
трапляються скарги на меню та якість їжі, яку готує фабрика-кухня. Що готували
і як подавали на фабриці-кухні та по їдальнях Жовтневого рудника?
Редакція продовжує серію публікацій Ольги Гончар (Хвостової) про фабрики-кухні у довоєнні часи.
У березні 1931 року про фабрику-кухню Жовтневого рудника
робкори, тобто робітничі кореспонденти газети «Скрепер» писали багато.
Регулярно зазначали, що якість їжі незадовільна, наводили як кричущий такий факт,
що робітнику насипали суп у миску, де були рештки тіста, і зверху поклали кашу.
В одній із їдалень у кисіль замість цукру кинули сіль. У цій самій замітці
зазначено, що «м’ясний ларьок на Дубовій (балці. – О.Г.) зовсім не придатний
для постачання робітників м’ясними продуктами.
Якість печеного хліба
незадовільна. Розвезення краму по касарнях (казармах – так у той час називали
гуртожитки, зокрема тут, імовірно, маються на увазі казарми в районі КРЕСу, до
сьогодні збереглося кілька будівель, які тоді служили казармами. – авт.), а
також по колонці (ідеться, певно, про так звану Жовтневу колонку, яка
розташована біля шахти «Заря» і стадіону «Гірник», який зараз є основною базою
ФК «Кривбас». – О. Г.) проводиться нерегулярно».
У серпні 1931-го в газеті засуджували директора фабрики-кухні, який дозволив, щоб робітникам подали 21 липня на сніданок рибу,
приготовлену ввечері 20 липня. Як наслідок – «обурення робітників, що годують
смердючою рибою». Що тут правда, а що вигадка чи перебільшення – годі здогадатися,
але після однієї такої замітки згаданий «короткозорий бюрократ» чи хтось із
його підлеглих у той час легко могли позбутися посад.
Джерело фото сайт «back-in-uss»У лютому 1932 року на Жовтневому руднику «робітникам
часто-густо видають страву кислу як оцет. Були випадки, коли вчорашній борщ
мішають з свіжим і дають для їжі сьогодні – це ж саме проробляють із
макаронами. А через це нераз було обурення з боку робітників».
У серпні 1932 року скаржаться на… борщ: «На шахті
Більшовик в їдальні №1 Коопхарчу робітники, які харчуються у цій їдальні, не
пам’ятають такого дня, щоб не було борща на сніданок і на вечерю, не торкаючись
обіду». Робкор Любенко вимагає вивести зі сніданку і вечері борщ і замінити
його другими стравами.
А 24 грудня 1932 року газета опублікувала скаргу, яку
написали робітники Цись, Довгаль і Кривич. Вони зауважують (цитую дослівно): «У
нас на шахті «Індустріалізація» є розподільник, де ми одержуємо перед тим як
іти на роботу сніданки, обіди та вечері. Але часто-густо з фабрики-кухні
привозять страву таку, що й їсти не можна.
Так само було і 1 грудня: коли
привезли нам страву, борщ, макарони та соус. Макарони коштують 33 коп, а те по
20 коп. Та не в цьому справа. А справа в тому, що ці виготовлені страви
надзвичайно погані. Вони зовсім не придатні до споживання. По перше не свіжі, і
по друге не мають ніякого жиру, тоді, як ми добре знаємо, що фабрика-кухня
жирові продукти одержує».
У той час, як по селах люди пухнуть з голоду, трапляються
випадки канібалізму, багато криворіжців теж голодують або недоїдають, серед них
і шахтарі та їхні родини. При цьому робітничі сім’ї до фабрики-кухні не
прикріплювалися, і це пояснювали «поганою якістю страв». Радянська влада
замість годувати своїх громадян, продає мільйони тонн зерна за кордон і
розгортає систему вилучення будь-якого продовольства у населення.