Її позивний був «Ельвіра». У мирному житті працювала в магазинах, ломбарді, була майстром спорту з легкої атлетики і мала понад 30 стрибків з парашутом. А під час Революції Гідності у 2014-му одразу перейшла на українську мову та включилася у волонтерський рух.
Тетяна збирала й доставляла на фронт харчі, аптечки та смаколики для воїнів, разом із донькою Інгою плела маскувальні сітки.
«На кожну локацію, де ми стояли, вона привезла неймовірну кількість домашніх тортів та інших солодощів, і маскувальні сітки. Пам'ятаю, як хлопці раділи», – згадував воїн «Клин».
У 2020 році «Ельвіра» пройшла вишкіл батальйону «Госпітальєри».
«Коли я побачила її вперше — із зачіскою, макіяжем і манікюром — подумала: як ця жінка збирається проходити вишкіл? Але Ельвіра була не з тих дам. Вона підтримувала інших, дбала про молодих, пиляла годину ті нігті маленькою пилочкою, щоб здати тампонування. Я чималенька… а вона мене саму витягала зі «сценарію» симуляції, аж захекалась. Видно було, що їй вже зле, але вона тягла мене до кінця. Це була вольова жінка. Вона дуже серйозно ставилась до всього, бо інакше — як підготуватись до справжнього бою?» – розповіла посестра захисниці «Снєжка».
Перші бойові ротації у Водяному під Маріуполем стали справжнім випробуванням: Тетяні важко було бачити поранених. Але жінка не здалася. У 2021-му вона підписала контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою. Тут довелося боротися ще й із гендерною упередженістю, але свої знання та витримку вона довела на практиці.
Її побратим «Клин» розповів про випадок, коли під час бою «Ельвіра» залишилася на позиції з молодим воїном.
«Вона морально підтримувала того бійця і споряджала магазини, поки він вів бій і поки не підтягнулося підкріплення. В неї був афігенний манікюр, яскраво червоний лак. І вона тоді зламала всі нігті. Але все скінчилося добре», – додав військовик.
Тетяна була людиною честі, яскравою та відданою. Для тих, хто ставав їй близьким, вона була готова на все. Такою її пам’ятає донька, побратими й посестри.
22 червня 2022 року, під час виходу з оточення під Попасною, «Ельвіра» загинула. Її тіло залишилося на тимчасово окупованій території, офіційно вона досі вважається зниклою безвісти. Та для «Госпітальєрів» і для всіх, хто знав її, вона – полегла Героїня.
Після однієї з ротацій Тетяна привезла додому кицю з Луганщини. Тепер вона живе з донькою Інгою й названа на честь бойового імені своєї рятувальниці – Ельвіра.
Нагадаємо, раніше ми писали, про криворіжця-нацгвардійця, який звільняв Херсонщину та боронив Донеччину https://one.kr.ua/news/59955
