Січневий мороз пробирає до кісток, а під ногами рипить свіжий сніг. Але для близько сотні криворіжців, які сьогодні зібралися на кільці 95-го кварталу, ця холоднеча — ніщо порівняно з невідомістю, у якій вони живуть місяцями, а то й роками.
У руках учасників плакати: «Зниклі безвісти – це не цифри, а імена!», «Вони чекають на обмін», «Ми не забудемо. І не дамо забути» та десятки інших. На кожній фотографії – чийсь батько, син, чоловік чи брат, близькі яких мріють отримати щасливу звістку про повернення полонених з ворожих застінків.
Вони продовжують вірити, що кожен наш захисник і кожна захисниця нарешті почують заповітне: «Ми вдома».
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг зупинився у тиші хвилини мовчання.
