Понад чотири роки надії завершилися тяжкою звісткою, повідомляє Весь Кривий Ріг. Спочатку були місяці невідомості. Потім — звістка про можливий полон
Далі — десятки обмінів, на які рідні їхали з єдиною надією побачити серед звільнених свого Ванічку. Та 2-го липня 2026 року третя ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше — 22-річний жовтоводець Іван Бакум загинув на війні.
Він народився 1 червня 2000 року у Жовтих Водах.
Навчався у СШ №10, професію маляра-штукатура здобув у ВПУ №70.
Пройшов строкову військову службу, після чого підписав контракт і ще два роки служив у лавах ЗСУ.
У грудні 2021 року звільнився зі служби та влаштувався працювати на одну з криворізьких шахт. Та мирне життя тривало недовго.
Уже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Іван стояв під військкоматом в Кривому Розі, а 26-го лютого 2022 року знову став до лав українського війська.
Після військової підготовки був направлений на Харківський напрямок, де служив стрільцем-санітаром 9-ї парашутно-десантної роти.
Під час виконання бойового завдання в Ізюмському районі потрапив під ворожий обстріл, отримав дві контузії, пережив втрату побратимів, серед яких був жовтоводець Олександр «Бугор» Паршук. Після лікування продовжив службу вже на Донецькому напрямку.
29 червня 2022 року Іван разом із побратимами вирушив на бойове завдання поблизу н.п. Мазанівка Краматорського району. Згодом зв’язок із групою обірвався. Захисник вважався безвісти зниклим, а з осені 2023 року — таким, що перебуває у полоні.
Відтоді кожен обмін військовополоненими ставав для родини ще одним шансом побачити Івана живим, обійняти його та нарешті дочекатися додому. Але цього не сталося. 2 липня 2026 року третя ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
У захисника залишилися батько Борис Іванович, сестра Віра, брати Віталій, Євген і Борис, племінниці Дашенька і Варєчка.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
