Пані Ніна все життя прожила у Бахмуті, розповідає Проліска Кривий Ріг. Після окупації рідного міста вона разом із донькою Світланою евакуювалася до Лиману, сподіваючись знайти там безпечніше місце. Проте війна наздогнала їх і там
У травні 2026 року під час чергової спроби виїхати з небезпечної території родина потрапила під атаку ворожих дронів. Донька пані Ніни отримала мінно-вибухове поранення. «Ми просто хотіли врятуватися…» — згадує жінка.
Того дня люди залишали небезпечну зону будь-яким можливим способом. Вільних місць у транспорті не було, тому жінки погодилися їхати у легковому причепі, аби лише вибратися живими.
Після поранення Світлана проходила лікування спочатку у Дніпрі, а потім у Кривому Розі. Саме звідти вона звернулася до Гуманітарна місія «Проліска» з проханням допомогти її матері.
Коли фахівці місії зустріли пані Ніну, вона залишилася фактично сама в незнайомому місті: без житла, підтримки та розуміння, що робити далі.
Родину взяли під соціальний супровід. Для пані Ніни вдалося знайти тимчасовий прихисток, а згодом забезпечити поселення до місця тимчасового проживання у Кривому Розі.
Також фахівці допомогли відновити доступ до банківських послуг, оформити статус внутрішньо переміщеної особи та подати документи на отримання державних виплат.
Робота з родиною триває й сьогодні. Адже після евакуації людям часто потрібен не лише дах над головою, а й підтримка у вирішенні десятків життєвих питань, без яких складно відновити відчуття стабільності.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
