Як повідомляє «Військова частина 3011 Національної гвардії України», у суворому танці війни, де кожен крок – випробування, нацгвардієць Ілля з Кривого Рогу знайшов свій сталевий тил. Не на полі бою, а в серцях тих, хто залишився позаду, але не відвернувся
Його історія – це не просто хроніка війни, це сага про те, як звичайні люди стають супергероями, підтримуючи своїх захисників.
Ілля, колишній начальник зміни дільниці контактної мережі на одному з потужних промислових підприємств – людина, яка звикла мати справу з електрикою, а не з вибухами. Але коли грім війни розірвав тишу, він не вагаючись став на захист рідної землі. І першим, хто підставив плече, був його рідний колектив.
«Пам’ятаю, як сьогодні, – розповідає Ілля. – На початку війни, коли все було в хаосі, вони забезпечили мене бронежилетом та шоломом. Це було як щит, який захистив мене не лише від куль, а й від страху».
Але це було лише початком. З плином часу підтримка не згасла, а лише посилилася. Термобілизна, рукавиці, шкарпетки, спальні мішки, балаклави, смаколики – здавалося, колектив передбачав кожну потребу.
«Вони не просто надсилали речі, – каже Ілля. – Вони надсилали турботу. Кожна пара шкарпеток – це було як обійми, кожна балаклава – як поцілунок від рідних».
Особливо Ілля запам’ятав зиму, коли його підрозділ опинився у важких умовах.
колектив організував доставку дров.
«Це було наче диво, – згадує Ілля. – Вони не просто привезли дрова, вони привезли тепло. Вони врятували нас від холоду, вони врятували нас від відчаю».
Ілля не самотній у своїй подяці. Разом з ним пліч-о-пліч стоять побратими, які також відчувають підтримку від організації «4.5.0. Кривий Ріг».
«Вони – наші ангели-охоронці, – говорить Ілля. – Вони завжди поруч, завжди готові допомогти».
Ця підтримка – не просто матеріальна допомога, це потужний моральний фактор.
«Коли я знаю, що за моєю спиною стоять такі люди, – каже Ілля, – я відчуваю себе непереможним».
Ілля, як і багато інших українців, змінив звичне життя на військову службу. Він народився, виріс і живе в Кривому Розі. 24 лютого 2022 року, побачивши жах війни на власні очі, він добровільно мобілізувався, хоча мав бронь, адже його брат вже став на захист країни.
З того часу Ілля пройшов через багато випробувань: брав участь у боях під Зеленодольськом, ніс службу на блокпостах, стримував ворога в Михайлівці та Дудчанах, отримав поранення.
Зараз Ілля разом з побратимами виконує бойові завдання, щоб не допустити форсування річки ворогом.
«Найголовніше і найцінніше на війні – це люди. Я дуже вдячний хлопцям, які зі мною служать, вони неймовірні! Побратимам хочу побажати скорішого закінчення війни і повернення додому живими і здоровими!» – говорить Ілля.
Історія Іллі – це історія про силу духу, про вибір, про людяність, яка не згасає навіть у найтемніші часи. Це історія про те, як підтримка громади, побратимів та близьких допомагає вистояти у найскладніші моменти. Це історія про те, як звичайні люди стають героями, куючи перемогу на сталевому тилу України.
«Взагалі нам допомагає багато людей у різних напрямках! Від нашого побуту до забезпечення засобами РЕБ. Ми дуже їм ВДЯЧНІ!!! Які б політичні вітри не вирували на планеті, продовжуйте допомагати тим, хто на боці світла, хто захищає свою країну від зла!», — говорить нацгвардієць.
За виявлені у захисті державних інтересів особисті мужність і відвагу, зміцнення обороноздатності і безпеки України нацгвардійця було відзначено державною нагородою — медаллю «Захиснику Вітчизни».
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
