У криворізькій гімназії №125 сьогодні віддали шану п’ятьом полеглим випускникам: Сергію Андрейчуку, Олександру Крутько, Сергію Тіщенко, Михайлу Авраменко та Миколі Радзімовському. На їхню честь відкриті пам’ятні меморіали.
Сергій Андрейчук — старший наводчик військової частини А4355. З юних років криворіжець любив спорт, зокрема футбол. Трудовий шлях розпочав на шахті «Криворізька» (кол. «Родина») у якості машиніста навантажувальної машини. Потім був «АрселорМіттал Кривий Ріг». Улюблена справа Сергія Андрейчука – бджільництво. У грудні 2022 року він пішов до лав війська. Загинув у Бахмуті 2 березня 2023 року. Його посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Без батька залишилися двоє неповнолітніх дітей.
Олександр Крутько — солдат окремого спеціального батальйону аеророзвідки «Скала». Містянин захоплювався автомобілями, у міру дорослішання — комп’ютерним програмуванням. У його життєписі були посада інженера відділу маркетингу виробничо-комерційного підприємства, кіберполіція Кривого Рогу, програмування для потреб внутрішнього та зарубіжного ринків. Олександр Крутько пішов служити у серпні 2022 року. 6 грудня 2022 року у Кліщіївці він загинув. Воїн нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Сергій Тіщенко — морський піхотинець 88 батальйону 35 окремої бригади імені контрадмірала М. Остроградського військової частини 2613. Освітянська спільнота пам’ятає, як він захоплювався футболом, довго відвідував дзюдо, мав гарну спортивну статуру. Йому до смаку прийшлася професія газоелектрозварювальника. У час повномасштабного вторгнення він став на захист країни у квітні 2022 року. Життя Сергія Тіщенка обірвалося 11 листопада 2022 року поблизу Тягинки, що на Херсонщині.
Михайло Авраменко — стрілець стрілецької роти 236 батальйону 129 Криворізької бригади територіальної оборони. Ще з юних років проявляв потяг до мистецтва, вчився у художній школі. Творча натура і надалі взяла верх. Він став приватним підприємцем, займався будівельними матеріалами і одночасно ремонтами квартир. Плюс, був волонтером. На війні спочатку бив окупантів на Херсонщині, потім на Нікопольщині. Його серце перестало битися через артобстріл 11 січня 2023 року неподалік Доброї Надії, населеного пункту у Нікопольському районі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Микола Радзімовський — оператор 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини АО 998. У мирні часи здобув професію прохідника, машиніста електровоза. Працював певний період на шахті «Козацька» (кол. «Гвардійська»). Отримав травму, довелося звільнитися. У 2015 році криворіжець переїхав до Івано-Франківська, одружився. У нього є син Іванко. Микола Радзімовський пішов на фронт у квітні 2022 року. 23 вересня 2022 року на Миколаївщині потрапив під обстріл дрону-камікадзе. Нагороджений орденом «Хрест Героя» — посмертно.
«Ці дошки, як свідок того, що це наші діти. Вони нагадуватимуть нам про те, що вони стали янголами, які будуть захищати не тільки наших учнів, нашої гімназії, а будуть жити у їхній пам'яті. І будуть охоронцями для всієї гімназійної родини», — зазначила директор гімназії Валентина Максименко.
Вічна пам'ять оборонцям! Вклоняємося за подвиги!
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Кривий Ріг втратив на Луганщині воїна Вячеслава Дубовенка.
