24 серпня 2026 року відбувся в Кривому Розі традиційний велопробіг юнацький пластовий гурток «Медоїди», присвячений 35-й річниці відновлення Незалежності України, повідомив Роман МОРОЗОВ
Велосипед має давню традицію у скаутському русі. Засновник скаутингу лорд Роберт Бейден-Пауел активно підтримував його використання в роботі зі скаутами, вважаючи велосипед корисним для мобільності, фізичного розвитку, орієнтування та набуття технічних навичок.
Однією з родзинок маршруту стала історична будівля на вулиці Олександра Поля, 12 (колишня Базарна). У 1917 році тут розміщувалася Криворізька Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів. Наприкінці вересня цього року на будівлі вперше у Кривому Розі замайорів український жовто-блакитний прапор. Його підняв курінний отаман Вільного козацтва Криворіжжя та голова виконкому Криворізької Ради Корній (Павло) Речмидило.
Про його діяльність згадував інструктор Центральної Ради Панас Феденко в архівному повідомленні від 9 серпня 1917 року: «Головою Ради робітничих депутатів тут українець — соціал-демократ (Речмидило). Проїду по всіх рудниках і скрізь закладу організації — робітники дуже радісно приймають».
Під час подальших перевиборів до Криворізької Ради українські сили отримали більшість: 17 представників Центральної Ради, тоді як більшовики отримали 10 місць, а есери та соціал-демократи — 4. Для підтримки українського руху на рудниках почали формуватися загони Вільного козацтва. Координаційним центром стала «Копальна рада» на Дубовій Балці, яку очолював Костянтин Руденко.
У січні 1918 року до Кривого Рогу прибули більшовицькі війська під проводом Антонова-Овсієнка, після чого радянські сили встановили контроль над містом. 15 листопада 1918 року більшовики розігнали Криворізьку Раду. Щоб уникнути кровопролиття, Речмидило наказав розпустити загони Вільного козацтва.
Наприкінці 1918 року Корнія Речмидила було вбито. За наявними свідченнями, чекіст Василь Валявко наказав ліквідувати його як одного з лідерів українського руху. Тіло Речмидила скинули в шурф недіючої шахти Дубової Балки.
Збройний опір на Криворіжжі продовжився після встановлення радянської влади. 12 травня 1920 року Костянтин Пестушко (Кость Степовий-Блакитний) очолив повстання призовників у Кривому Розі. На його основі сформувалася Степова дивізія, яка брала участь у боротьбі проти більшовицьких сил на Херсонщині та Катеринославщині.
Пестушко став одним із керівників повстанського руху Холодного Яру. 9 травня 1921 року він загинув у бою з чекістським підрозділом у Ганнівці.
Важливою зупинкою маршруту стала Стела Героїв на 95-му кварталі та біля «Куба пам’яті на Поштовому» біля театру Шевченка, присвяченого полеглим Героям-криворіжцям, де велосипедисти побачили портрети двох захисників, між якими — понад 100 років історії.
Кость Степовий-Блакитний боровся за українську державність у 1920–1921 роках, а Костянтин Скіба, боєць 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», продовжив цю традицію вже у XXI столітті та загинув 1 квітня 2023 року, захищаючи Україну.
Портрети двох Костянтинів на Стелі стали для пластунів нагадуванням про понад століття української боротьби — від визвольних змагань 1920-х років до сучасної російсько-української війни.
Усі ці історичні події пов’язані з однією датою, яку відзначали цього дня. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України відновила незалежність України.
Для пластунів ця дата є нагадуванням про попередні покоління українців, які боролися за державність у різні періоди української історії.
Саме тому маршрут поєднав місця, пов’язані з Українською революцією 1917–1921 років, сучасною російсько-українською війною та пам’яттю про полеглих криворіжців.
Боже великий, єдиний, нам Україну бережи!
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
