Як повідомила в Кривому Розі «Військова частина 3011 Національної гвардії України», орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню, орденом «За мужність» ІІІ ступеню та медаллю «За військову службу Україні» посмертно нагороджено шістьох нацгвардійців
Полковник (посмертно) Олександр Химиченко народився та виріс на Черкащині. З дитинства мріяв бути військовим, тому пов’язав своє життя зі службою. З початком російської агресії у 2014-му році Олександр брав участь у бойових діях та був відзначений нагрудним знаком «За захист Маріуполя». Захищав Маріуполь і у 2022-му році під час чергової ротації на Донеччину. Обіймаючи посаду командира батальйону оперативного призначення разом зі своїм особовим складом мужньо нищив ворога, що прийшов на нашу землю. Під час одного з вуличних боїв, 1 квітня 2022 року, Олександр Химиченко загинув. Державну нагороду офіцера, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню, передали його дружині, Марині.
Андрій Шпильовий доєднався до війська із початком повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року. Виконував завдання з охорони та оборони важливих державних об’єктів, ніс службу на Херсонщині та Донеччині. 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Времівському напрямку Андрій Шпильовий потрапив під удар ворожого дрона, отримавши важкі поранення, несумісні з життям.
27 березня 2024 року на фронті обірвалося життя Максима Олександровича Петькова. У мирному житті Максим був механіком, навички роботи з технікою допомагали йому й під час служби. Чоловік виконував завдання в районі населеного пункту Урожайне, що на Донеччині, де зустрів свій останній бій.
Олександр Соловйов народився у Кривому Розі та після отримання освіти працював підземним гірником. 28 березня 2022 року його було мобілізовано до лав Національної гвардії України. 23 квітня 2024 року молодший сержант Соловйов загинув внаслідок ракетного обстрілу у передмісті Дніпра.
Нацгвардієць Євген Гуцало загинув 13 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання біля Серебрянки Бахмутського району. Чоловік став на захист Батьківщини ще у 2014-му році. Після звільнення зі служби працював викладачем, а згодом — гірником. У 2022-му році, з перших днів повномасштабного вторгнення, знову взяв до рук зброю. У чоловіка залишилася — дружина та донька.
Сержант Дмитренко Сергій Валентинович довгий час вважався зниклим безвісти. За словами його доньки, Марії, серце захисника зупинилося 13 серпня 2023 року поблизу Гостомеля.
Вічна пам’ять та слава Героям!
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
