Аміго – вправний пілот 253-го Криворізького ОШП Арей. Брав участь не в одній важливій місії. Й нещодавнє звільнення чергового населеного пункту на Запоріжжі не минулось без нього
– Заходили наші пацики, штурмовики, вибивали під…рчуків. Вигнали їх, – розповідає. – Звісно, це було красиво і професійно. Я контролив небо, водив групи, контролював підходи, щоб пі…ри до них не наблизилися. Роботи було дуже багато.
Росіяни переважно ховалися, коли чули дрон Аміго.
Але були й такі що просто стояли й дивилися.
– Це добре. Доганяти не треба. Але це вражає. Може вони не знають, що таке дрони? – сміється. – Які відчуття коли звільняєш свою землю? Щастя, радість, що повертаємо своє. Коли знаходиш того під…рчука і його потім розбирають, хороший настрій на цілий день… Ходиш, усміхаєшся, — такі реалії війни. – Жодного разу я не пожалів росіянина, скільки на війні. Буває, наші штурмовики жаліють, а росіяни потім їм у спину стріляють, або з ножем лізуть. Не можна допускати цю емоцію. А як вони б’ють по цивільним… Діти страждають. У мене нема жалості до них зовсім.
З кожним знищеним окупантом перемога все ближче і ближче, вважає побратим Аміго, пілот Шепет:
– Коли вони заходять, у них шансів тут небагато. Ми швидко знаходимо. Буває, ми навіть змагаємося між екіпажами, хто більше знайде окупантів. А головне, що від цього наша піхота залишається живою. Не даємо підкрастися. Наші очі мають бути постійно в небі, бо від цього залежить життя наших людей.
Збереження життів наших бійців – один з пріоритетів.
Та коли вдається звільняти нашу землю, всі відчувають заради чого працюють.
Слава нашим Героям!
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
