Сестра смертельно травмованого в Кривому Розі на виробництві з виготовлення металоконструкцій стверджує, що їй та матері від будь-яких претензій до підприємства наполегливо пропонували відмовитись за 10 тисяч доларів
8-го листопада Валентина Калюжна отримала телефонний дзвінок від невідомого чоловіка, який назвався Сергієм і повідомив, що з її братом Сашею стався нещасний випадок: він постраждав на роботі, як начебто упавши з невеликої висоти. Але, мовляв, загалом з ним усе добре, руки-ноги цілі.
О 21.40 того ж дня 39-річний Олександр Іотко помер у «тисячці» від отриманих травм, несумісних з життям. І щодо того, що ж сталося у цеху підприємства з виробництва металоконструкцій ТОВ «МЕТТРАНССЕРВІС», у матері та сестри питань на сьогодні більш ніж достатньо. Але чи будуть отримані відповіді на них, правдивість і об’єктивність яких викликатиме довіру у суспільства?
«З ОФІЦІЙНИМ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ НЕ СКЛАДАЛОСЬ»
Як стверджує Валентина Калюжна, на підприємстві ТОВ «МЕТТРАНССЕРВІС» її брат Олександр Іотко, будучи стропальником і виконуючи роботу підвищеної небезпеки, працював без офіційного працевлаштування. Каже, що начальство час від часу обіцяло йому легалізувати трудові відносини, та з цим усе якось не складалось.
— Той чоловік по телефону сказав, щоб ми приїжджали в «тисячку», куди було доставлено Сашу, забрали його особисті речі, привезли чисте перевдягнутися, тому що його забрали з виробництва в робочому одязі. Максимум через півгодини ми вже були в «тисячці», де нас очікувало троє: оцей Сергій, що дзвонив, я так і не зрозуміла, хто він, яка в нього посада, та ще двоє чоловіків, один з яких, як я потім мала змогу пересвідчитись, власник підприємства Андрій Тонкошкур, — розповіла Валентина. — В лікарні нам сказали, що все дуже серйозно, у Саші переломи кількох хребців, роздроблений повністю таз, внутрішні розриви органів, прямої кишки, уретри, він втратив багато крові, його доставили у лікарню вже без тиску. Наскільки я розумію, за відсутності тиску ніякі операційні втручання не проводяться, бо людина ж напівжива. Хоча нас втішали, що Сашу прооперують, що з ним працюють кращі лікарі, але я, сидячи в коридорі, бачачи і чуючи, що відбувається, зрозуміла, що ніякі операції не проводились. Саша просто вмирав.
А «РУКИ — НОГИ ЦІЛІ»
— Того ж дня у мене вийшло розблокувати телефон брата, один з останніх дзвінків там був підписаний «Юра стропальник». Коли я додзвонилась до цього Юри і почала запитувати, що трапилось, він почав говорити, що там була біда з краном, і Саша просто невдало упав. Але до цього про кран мені ніхто не казав і слова, казали, що просто впав. Він працював стропальником, це робота підвищеної небезпеки, яка вимагає відповідних допусків, а в нього, я знаю, цього всього не було, — стверджує сестра загиблого, шокована тим, що на цьому підприємстві, як їй стало відомо, це вже третя смерть працівника.
— І все, виходить, сходило з рук, — каже вона. — Сам власник мені сказав, що, мовляв, нічого страшного, таке вже було, і він знає, як вирішити проблему, що виникла. Буде діяти «по протоколу», тобто, за напрацьованою схемою. Тому зараз у нас з ними війна. Тиждень тому відбулося перше засідання комісії із розслідування нещасного випадку Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вже мало б відбутися друге, але його несподівано для нас відмінили через відсторонення від цієї справи голови комісії, головного державного інспектора Оксани Погорілої. Як начебто через те, що вона, це з її ж слів, недостатньо компетентна, хоча у структурі Держпраці працює 16 років.
Щодо офіційної причини смерті Олександра Іотко, то у довідці про причину смерті вказано: «Ушкодження від контакту з тупим предметом, намір не визначений».
По факту смерті Олександра Іотко розпочато кримінальне провадження. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вказано»:
08.11.2023 року працівник ТОВ «МЕТТРАНССЕРВІС» Іотко Олександр Вікторович, 30.06.1984 року народження, виконуючи роботи з підвищеною небезпекою на виробництві, розташованому по вулиці Збагачувальна, 90 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, отримав травму у вигляді перелому тіла з 1 по 4 поперекові хребти, забій спинного мозку, перелому кісток тазу, розриву прямої кишки, якого бригадою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2 КМР».
Правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена по статті 272, ч. 2.Частина 1 цієї статті — це порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримуватись, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, —
карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
А пункт 2 — це те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Мати Олександра Іотко та сестра визнані потерпілими.
СЬОГОДНІ САША, А ЗАВТРА ЮРА?
— Слідчий очікує на завершення роботи комісії Держпраці, без її висновку він не буде проводити активних слідчих дій, — каже Валентина. — А щодо працевлаштування, то ми маємо в своєму розпорядженні інформацію, яку можливо підтвердити офіційно, що і Саша працював неофіційно, і той же стропальник Юра працює неофіційно. Власник, звісно ж, стверджує, що це не так. Але в лікарні, куди Сашу було доставлено на швидкій, його оформили як непрацюючого. З чого випливає, що у нього як начебто побутова травма. Щодо цього я здійняла галас ще в лікарні, я ж знаю номер КПП, знаю, як називається підприємство, яке знаходиться на території «Арселор Міттал Кривий Ріг».
Однак медпрацівниця на прийомному покої радила мені заспокоїтись, мовляв, не треба нікуди дзвонити, ні в яку поліцію, бо нічого довести все одно не вдасться: він «не працює». Уже через пару днів у нас відбулася зустріч із власником підприємства Андрієм Тонкошкуром, і він мені сам дав зрозуміти, що контролював лікарню з моменту, як Сашу доставили туди, і до того моменту, як він помер. Я так розумію, під його контролем була і швидка, хоча їхала довго: випадок стався о 13.30, а в лікарню прибули о 15.05, — розповідає Валентина.
«ДАВАЙТЕ ТРУДОВУ- ВПИШЕМО ЙОМУ СТАЖ»
— Коли ми зустрічались із власником, він заявив, що хотів, бачите, щоб була проведена незалежна судмедекспертиза. Він пропонував нам гроші, щоб ми відмовились від будь-яких претензій до нього, сприяли припиненню кримінального провадження. Це було в присутності нашого адвоката, з яким ми прийшли на зустріч, хоча Тонкошкур хотів, щоб я була одна, що не треба адвокатів. Хоча сам був у супроводі юриста. Він готовий був дати 10 тисяч доларів, щоб ми відступились і облишили цю справу. Але ми на цьому не зійшлись і були шоковані тим, що він поводився так, наче злочинці ми, — стверджує Валентина.
— Брат працював на цьому підприємстві десь 5 років. Дома є його трудова книжка, там останній запис з попередньої роботи. Уже після Сашиної смерті власник дзвонить і просить привезти йому трудову книжку, мовляв, впишемо йому стаж. Ми відмовили і сподіваємось на всебічне та об’єктивне розслідування від Держпраці. Має бути проведено технічну, інші експертизи. Опитано всіх, хто там був, хто що чув, хто що бачив. Але перше засідання комісії, на яке допустили тільки матір, а мене і адвоката не допустили, хоча ми писали відповідну заяву, викликало у нас чимало сумнівів. Наступне засідання комісії Держпраці мало б відбутись 22 листопада, однак її робота затягується, відбулось тільки одне засідання, суто організаційне. Воно проходило безпосередньо на підприємстві. Було обстеження місця, де стався нещасний випадок, за маминої участі. А вона в своєму житті працювала з кранами, і має непогане уявлення про те, як що має відбуватись. Мама каже, що зайшла вона в цех, їй показують кран-балку, яка придавила Сашу, при цьому в цеху вікна зашторені, світло вимкнене, а голова комісії Держпраці Оксана Погорєлова дістає мобільний телефон і починає ліхтариком підсвічувати. Мати після такого обстеження місця пригоди була в шоці. Який ліхтарик у телефоні? Там мав би бути прожектор, щоб все побачити, як воно стояло, звідки падало, хто де знаходився.
На тому першому засіданні була кранівниця. Мама попросила її піднятись у кабіну і показати, як працює кран, оскільки, зі слів робітників, проблема була в крані. Може, кранівниця той кран смикала, смикала, поки не скинула рейку, якою придавило Сашу. Так кранівниця, каже мати, почала істерити, що вона не залізе на той кран, не підійде до нього, що не треба, мовляв, її до цього змушувати. Однак її всадили фактично силою, при цьому двоє інших осіб показували їй, як краном управляти, що вмикати. Уявляєте? Наскільки ми розуміємо, комісії належить з’ясувати, чи має та кранівниця належну кваліфікацію, відповідний допуск. Чи був справний кран, який його технічний стан. На разі це все не з’ясовано.
Іде заміна складу комісії Держпраці, і ми не знаємо, з якої причини і з якою метою: чи дійсно для того, аби розслідування було проведено більш фахово, чи для того, щоб зам’яти справу, зробивши винним тільки самого Сашу, і закрити кримінальне провадження. До речі, під час нашої першої зустрічі власник заявив, що у нього є відео того, що сталося у цеху. Але казав, що надасть його нам, коли ми з мамою напишемо заяву про закриття кримінального провадження і про те, що ми не маємо жодних претензій до підприємства.
Намагався тиснути на мене морально? Взагалі він поводиться дуже зверхньо, злий на нас, як начебто це ми в чомусь завинили перед ним. Ми звертаємо увагу на те, що згідно з поясненнями працівників Саша виконував роботу стропальника, а на пропуску вказано, що він пакувальник, в листі Держпраці — підсобний робітник. На це власник каже, щоб ми не займались буквоїдством. Оце так «буквоїдство», оце так організація праці і виробництва! Брехня на брехні навіть щодо того, ким же він працював. Але з точки зору охорони праці це має дуже суттєве значення. І Держпраця: чого ви кажете, що він не був офіційно працевлаштований, він був офіційно працевлаштований. Однак тому мають бути належні підтвердження, але нічого нема, все на словах. Хіба що зараз це все малюють… — не виключає Валентина.
— Слідчий нам так і сказав: якщо Держпраця дійде висновку, що Саша сам винен у тому, що сталося, що це він не дотримувався правил техніки безпеки, то кримінальне провадження буде закрито. Але якщо навіть мій брат допустив порушення правил техніки безпеки, хіба це знімає відповідальність із організаторів виробництва за таких обставин? У кожного свій рівень відповідальності. При цьому Тонкошкур, який з нами спілкується, каже: мені ви мені нічого не зробите, я там не працюю, я просто власник. Так, як свідчить інформація з відкритих джерел, він власник, також його син, і ще один був один чоловік з невеличкою часткою, якого виведено зі складу засновників уже після того, що сталося.
Щодо директора підприємства, то ми зрозуміли, що він там номінальний, Гук Михайло Васильович. Ми хочемо і маємо намір добиватись того, щоб випадок смерті мого брата внаслідок отриманих на виробництві травм було розслідувано належним чином, щоб було встановлено об’єктивну картину, а всі, хто винен у тих чи інших порушеннях, внаслідок чиїх дій чи бездіяльності сталося те, що сталося, були притягнені до відповідальності. Як кажуть, щоб не зам’яли справу. Адже нам стало відомо, що йдеться вже про третю смерть працівника на цьому підприємстві. Ми не маємо офіційного підтвердження, хоча й отримали цю інформацію з надійного джерела. І якщо це дійсно так, то ситуація є просто суспільно небезпечною.
Безнаказанність, як відомо, породжує нові злочини. То хіба вже людське життя нічого не варте? А ті, хто мав би понести відповідальність, хіба такі вже всесильні, що можуть навіть домовитись у Держпраці про зміну складу комісії і наперед замовити результат її розслідування? І хіба має так бути, щоб голова однієї з районних у місті рад, з яким власник підприємства перебуває у дружніх стосунках, брав того за руку і вів «вирішувати питання» з правоохоронними органами? — нанизує питання сестра смертельно травмованого на виробництві, на які, вочевидь, хотілося б отримати правдиві відповіді не тільки їй.
Нелегальні працівники, тим паче на виробництві підвищеної небезпеки, — дуже серйозна і суспільно небезпечна проблема, за якою стоїть клубок порушень і трудового, і податкового, і законодавства з охорони праці.
Кажуть, що усі правила техніки безпеки писані кров’ю. Але вона і далі проливається та проливатиметься доти, доки все можна буде «порішать», на власний розсуд монетизувавши чиєсь життя.
«Домашня газета» зверталась за коментарем до власника підприємства пана Тонкошкура, але ніякої зворотної реакції від нього не отримала. Слідкуватимемо за розвитком подій далі.
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
