Як розповідає «Державний гірничорятувальний загін ДСНС України», Дмитро ОМЕЛЬЧУК – гірничорятувальник ДВГРЗ ДСНС України, яий добре знає специфику роботи на криворізькій шахті
У світі, де більшість бачить лише поверхню землі, існують ті, чия мужність вимірюється глибиною. Це світ гірничорятувальників, і Дмитро Омельчук — одна з його незламних опор.
Помічник командира третього взводу ДВГРЗ ДСНС України Дмитро, прийшов до цієї справи не випадково. Після закінчення Національного гірничого університету він працював кріпильником на одній із криворізьких шахт.
«Кріпильник у шахті — це працівник, який встановлює дерев’яні, металеві, залізобетонні або анкерні (забивні) опори та рами. Ці конструкції беруть на себе тиск гірських порід, запобігаючи обвалам, зсувам та іншим аварійним ситуаціям,» — пояснює Дмитро.
Він добре знав про роботу гірників. Саме там, у темряві шахти, він не просто бачив гірничорятувальників у дії — він відчув їхню велич. Вони були маяками світла в хаосі, і тоді Дмитро зрозумів: його місце серед них.
«Бачити, як вони працюють у надзвичайній ситуації, — це як дивитися на надлюдей,» — згадує Дмитро.
Свій шлях гірничорятувальником він розпочав у 2019 році як респіраторник. Це початок, де перевіряється не лише професійна підготовка, а й твердість духу. І доля швидко випробувала його.
Перший виїзд, що залишив слід у його пам’яті, — порятунок дівчини, яка впала у шахтний провал. «У такі моменти час стискається до секунди, а ціна помилки — життя».
У мирний час вони спускаються в надра, але з початком повномасштабного вторгнення їхня місія змінилася. Вони стали янголами-охоронцями серед руїн. Найглибший емоційний шрам Дмитру завдав один із виїздів на ліквідацію наслідків ракетного обстрілу.
«Ми дістали з-під завалів тіло маленької дитини… Цей момент неможливо забути. Ти працюєш на межі фізичних сил, щоб врятувати, але коли знаходиш дитя, яке вже ніколи не побачить світла, щось всередині тебе ламається. Ти не можеш врятувати всіх, але мусиш пам’ятати про кожного».
Саме в таких моментах проявляється справжня мужність. Вона не в силі, а в здатності, попри біль, знову і знову повертатися і виконувати свій обов’язок.
Його життя — це баланс між напругою та відновленням: тренажерна зала дає фізичну витривалість, а книги — ментальну силу, що допомагає обробити пережитий біль.
«Моя мрія — це те, що є спільним для мільйонів українців: мир. Побачити, як батько повертається з фронту. Щоб нарешті вся родина зібралася разом за одним столом, без тривог і страху».
Дмитро Омельчук — це не просто рятувальник. Він один із тих, хто втілює велич тихого, героїчного служіння, яке захищає наші життя і наші мрії.
Юрій ПОТУПЧИК,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
