Як нагадує «Криворізька міська організація ПМГУ», Профспілка металургів і гірників України вдячна криворіжцю Валерію Приходченку за написання на початку 2000-х Гімну ПМГУ – урочистої пісні, яка багато років об’єднує всіх членів профспілкової організації
Валерій Микитович – корінний криворіжець, народився в робітничій сім’ї в 1950 році.
З теплотою згадує свою трудову біографію.
Працював на дробильно-сортувальній фабриці РУ імені Леніна, Північному, Південному, Центральному гірничо-збагачувальних комбінатах. Пройшов шлях від робітника до заступника директора з персоналу гірничо-збагачувального комбінату.
«У дитинстві мріяв стати артистом. Але не судилося. Ріс у багатодітній сім’ї, нас було восьмеро, часи були скрутні, тому за порадою вчителів пішов здобувати вищу освіту в гірничорудний інститут, щоб згодом мати можливість прогодувати сім’ю, – розповів Валерій Приходченко. – Мій батько, за професією токар, був творчою людиною, душею компанії, грав на гармошці. Мені, як і іншим у нашій родині, передалися його гени. Музичної освіти в мене немає, я – самоучка. Десятки років (починаючи зі студентського життя і продовжуючи на пенсії) виступав у художній самодіяльності, довгий час був солістом у Палаці культури Північного ГЗК. Співаю і досі, бо без пісні не уявляю життя. Продовжую дружити з палацами культури «Північний» і «Творчий», беру участь у конкурсах, пишу пісні для їхніх колективів, радію спілкуванню з однодумцями».
У доробку В. Приходченка – три гімни: Профспілки металургів і гірників України, Тернівського району (м. Кривий Ріг) і шахти імені Орджонікідзе (Центральний ГЗК).
«Гімн ПМГУ був написаний у 2002 році. Про це попросив (через тодішню директрису Палацу культури Північного ГЗК Людмилу Бризгаліну) голова Центрального комітету Профспілки Анатолій Пожидаєв. Своє прохання він озвучив приблизно так: «Валерій Приходченко це зможе зробити якнайкраще, бо знає дух Профспілки, наші турботи про людей і їхні чаяння». Мене дійсно з ПМГУ багато що пов’язувало. Членом Профспілки був зі студентських років, потім, уже працюючи на гірничо-збагачувальних комбінатах, брав участь у профспілкових заходах, з 1984-го по 1986 рік працював заступником голови профкому Північного ГЗК», – сказав Валерій Микитович.
Він вдячний долі за свою дружину Зою Іванівну (працювала педагогом), яка завжди першою чула його пісні, давала цінні поради. Пишається мужніми синами Ігорем і Володимиром, які під час повномасштабної війни з росією стали на захист Батьківщини. Обидва – офіцери.
Як і його сини, Валерій Приходченко твердо говорить з вірою в Україну: «Ми переможемо!»
З нагоди Дня металурга і гірника бажає підприємствам стабільної роботи, а його працівникам – достойної зарплати. Захисникам України – повернутися в свої трудові колективи. А нам – дочекатися наших Героїв.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
