Депутатка Інгулецької районної ради Ірина ГОЛОДНОВА: «Чиновники кажуть, що витратили мільйон на топінарні фігурки, щоб діти поверталися з-за кордону». Розмовляла з пані Іриною депутатка міськради Кривого Рогу Наталя ШИШКА
Ірина Голоднова пропрацювала на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті 34 роки: спочатку у плановому відділі економістом, а потім начальником бюро планування виробництва та аналізу.
Уже друге скликання поспіль вона є депутаткою Інгулецької районної ради від Сили Людей. У попередньому скликанні входила до складу постійної депутатської комісії з питань бюджету, а зараз очолює комісію з питань екології та енергозбереження, створення якої сама ж і добивалась. Ірина розповіла, як то воно — бути депутатом у районі, та ще такому специфічному і проблемному.
— В інших районах міста такої постійної депутатської комісії нема, — КАЖЕ ІРИНА. — А у нас є. Я ініціювала і відстоювала, бо мені доводилось боротись із несанкціонованими звалищами, також я займалась популяризацією сортування відходів на рівні населення. Було організовано багато чого — флешмоби, толоки, екологічні уроки з дітьми, тематичні зустрічі з головами ОСББ. Разом з однодумцями я популяризувала відмову від використання целофанових пакетів. Хоча це все є скоріше громадською діяльністю, аніж депутатською роботою. В плані підготовки населення це дало результат, багато хто сортує. Але ж на загальноміському рівні, попри законодавчі вимоги, сортування відходів так і не впроваджено.
— А ОЦЕ НЕЩОДАВНО ЖИТЛОВИМ МАСИВОМ ІНГУЛЕЦЬ ПРОКОТИЛАСЬ ХВИЛЯ СОЦІАЛЬНОГО НЕВДОВОЛЕННЯ ЧЕРЕЗ РОБОТУ «ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ». ТИ, ЗВИЧАЙНО Ж, У КУРСІ?
— Так, я в курсі цієї проблеми. Раніше теж були нарікання, але не було такої гостроти. А коли людина померла, то вже згадали все, що було. Хоча правда і те, що населення досі залишається непоінформованим, що колись «швидка допомога» тепер розділена на екстрену і невідкладну. То ж далеко не всі випадки виклику екстреної медичної допомоги є обгрунтованими.
Коли стався отой випадок, що чоловікові в публічному місці, в магазині, стало погано, а потім він помер у медичному автомобілі, то в тому ж магазині було організовано збір підписів під зверненням до міської та обласної влади з вимогою налагодити належне надання екстреної медичної допомоги. Електронну петицію до міської ради відхилили ще на стадії модерації, про це уже повідомлялось у медіа.
Але інгульчани зібрали 2000 підписів за кілька днів під звичайним паперовим зверненням, яке направили і міській владі, і в область. Бо ж послуги з надання екстреної медичної допомоги надає обласний комунальний заклад «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради.
Терпець людям урвався. До речі, щодо цієї проблеми у відповідні інстанції звертались раніше і депутатка райради від Слуги Народу Наталя Ківа, і помічник народного депутата, з місцевих, Олег Ружин — є відповіді, які лише пояснюють причину неналежного обслуговування викликів: нема кому працювати, мовляв, по всьому місту таке. Тоді як людям потрібні не відповіді, а вирішення проблеми. І це могло б бути запровадження місцевих стимулів, а саме муніципальних надбавок для парамедиків.
Я уже впродовж 8-ми років є однією з адміністраторок групи «Інгулець» у Фейсбук і відслідковую все, що пишуть мешканці району у публічних коментарях, по можливості реагую на скарги, підключаюсь до вирішення проблемних питань. Там було багато нарікань на роботу «швидкої».
Я не можу зрозуміти депутатів міської ради, які ухвалили навіть не оприлюднювати петицію під приводом «нема повноважень». Ніхто ж не вимагав від міської ради вчинення дій чи ухвалення рішень поза межами своїх повноважень. Але міська рада могла вивчити, розглянути це питання і кваліфіковано, грамотно звернутись в інтересах громади до того, хто має повноваження. Надати свої пропозиції.
Та я не здивована. Подаючи депутатські звернення, я як районний депутат відчуваю себе футбольним м’ячем, який перекидають один одному район і місто. І це може тривати роками.
Разом з колегою по Криворізькій районній раді Тетяною Дацюк ми мали намір побувати на невідкладному депутатському прийомі у транспортному відділі міськвиконкому щодо роботи 302-го автобусного маршруту, який з’єднує житломасив Інгулець з «великим містом», пред’явили депутатські посвідчення, але нас на центральному вході навіть не пропустили. Сказали кинути в скриньку звернення, як громадянам. Хоча депутат звертається не щодо вирішення своїх особистих проблем, а в інтересах громади.
— ЯКІ Ж ПИТАННЯ ВИРІШУЄ ВАША РАЙОННА РАДА?
— Головне з питань — про виділення коштів на премії працівникам райвиконкому за високі показники в роботі. Я зазвичай прошу оприлюднити ці показники. В моєму розумінні, для преміювання мають бути досягнення, щоб їх можна було, як то кажуть, помацати руками. Але моя позиція завжди викликає обурення у чиновників, які твердять, що вони працюють 24/7, що у нас район кращий за інші.
Одного разу для затвердження обсягу фінансування на премії навіть не вистачило голосів, бо депутатів від Сили Людей тоді підтримали депутати від Слуги Народу. Так там таке почалося! Чиновники мало не плакали. Ми ж ставили питання: спочатку звіт, потім — премії. Але на тому ж засіданні переголосували — і голоси для потрібного рішення знайшлись.
До речі, ми голосуємо на папірцях, де пишемо «за» чи «проти» з кожного питання. Таке позорисько, по-моєму, тільки у нашій райраді.
— ВІЙНА, ЗУПИНКА ІнГЗК СИЛЬНО ДАЛИСЯ ВЗНАКИ. ЯК БИ ТИ ОХАРАКТЕРИЗУВАЛА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ ОБСТАНОВКУ В РАЙОНІ, І ЗОКРЕМА НА ЖИТЛОМАСИВІ ІНГУЛЕЦЬ?
— Ще до війни мої подруги, які живуть за кордоном і приїздили провідати своїх батьків, казали: це жах, що у вас коїться. Для мене це маркер. Хоча нам було наче й нічого… Так це задовго до війни. А зараз реальне погіршення. ІнГЗК багато чого робив для району на партнерських засадах. Щоправда, в останні роки ця допомога поступово згорталась. А зараз все — куля луснула.
— А ТИ ЗГОДНА З ТІЄЮ ДУМКОЮ, ЩО ВЛАДА РАЙОНУ У МІСТІ НАЙБЛИЖЧА ДО ЛЮДЕЙ, І ПЕРШОЮ МАЛА Б ПІДХОПЛЮВАТИ ПРОБЛЕМИ?
— Такого немає. На офіційній сторінці Інгулецької райради можна прочитати про суботник, про покладення квітів до пам’ятника. На сесіях у нас Радянський Союз. Це значить завжди одобрямс, питання від людей практично не піднімаються.
Не хвалюся, але я готуюсь до сесії, завжди читаю проєкти рішень, що стосується бюджету, можу провести аналіз, але це не дуже подобається чиновникам. Та й депутати, які приходять автоматично проголосувати, кажуть, що не марнуйте наш час, якщо вас щось цікавить, залишайтесь після засідання.
— А НА ЇХНЮ АДРЕСУ ВАРТО БУЛО Б СКАЗАТИ: ЯКЩО ВАМ НЕМА КОЛИ ЗАЙМАТИСЬ ДЕПУТАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ, ТО СКЛАДІТЬ МАНДАТИ І ІДІТЬ ГУЛЯЙТЕ. ЩО ТАМ ІЩЕ У ВАС БУВАЄ НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ?
— Зміни до бюджету району. Доповнення до існуючих повноважень, які, на мій погляд, нічого не дають району. Колеги з інших районів теж кажуть, що з тими повноваження районних рад, які міська рада дає, можна районні ради закривати.
Залишити в районах лише структури по соціальному захисту населення. Тому що люди результатів діяльності районних рад не бачать, вони розчаровані. «Нащо нам ті райони, якщо куди не кинь, не їхні повноваження?»
— ЯКІ ПРОБЛЕМИ РАЙОНУ, ДЛЯ ПРИКЛАДУ, ПОТРЕБУЮТЬ СВОГО ВИРІШЕННЯ, АЛЕ ЦЕ ЗА МЕЖАМИ ПОВНОВАЖЕНЬ РАЙОННОЇ РАДИ?
— Проблема місць під поховання та утримання місць захоронення. На Інгульці є кладовище Візирка, яке має статус закритого, там можна здійснювати лише підзахоронення в існуючі могили. А якщо у родини там ніхто не похоронений, то хоронять де? У селі Широка Дача Карпівської ОТГ. Територіально це майже Інгулець — через дамбу перейти.
Але ж адміністративно це зовсім інша громада. У них є кладовище, і там масово хоронять мешканців Інгульця. Свого часу я зверталась у департамент розвитку інфраструктури міста: чи є плани у зв’язку з тим, що Візирка закрита, щодо розширення чи відкриття нового кладовища? Відповідь: нічого такого нема. Руками розвели.
Добре, що Карпівка поки що дозволяє ховати. До речі, там і вартість могили 1400 грн — значно менший тариф, аніж у Кривому Розі (на сьогодні 3 780 грн — Авт.) на ідентичну послугу. У їхньому Центрі адмінпослуг люди отримують і свідоцтво про смерть. І взагалі відгуки такі, що у Карпівці ЦНАП суперовий.
Але голова Карпівської ОТГ Степан Олійников мені сказав, що їхні депутати уже ставлять питання про те, щоб закривати кладовище для міських. У їхній ОТГ, за словами голови, 6 тисяч людей було до війни, зараз 4 тисячі. А поховано вже на новому кладовищі у Широкій Дачі 3 тисячі. Там уже хвилюються, де ховати своїх. Земля вже закінчується під поховання.
У місті крематорію нема, і це катастрофа. Офіційні заяви про економічну недоцільність крематорію не витримують критики. Перспектива туманна.
— ТАМ ЖЕ, НА ТЕРИТОРІЇ КАРПІВСЬКОЇ ОТГ, ХОРОНЯТЬ І ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ІНГУЛЬЦЯ?
— Так. Там є Алея Слави. У 2024 році дружини загиблих скаржились, що могили поруч з грунтовою дорогою, пилюка, багнюка, машини їдуть — каміння з брудом на могили з-під коліс летить. Дружини звертались в облдержадміністрацію, згодом дорогу на тій ділянці проклав благодійник, який бажав залишитись невідомим, встановив огорожу, облаштував майданчик для збору сміття.
Однак проблема належного утримання місця захоронення залишається. Село не може, та і, чесно кажучи, несправедливо від нього це вимагати, забезпечити належне утримання місць поховання міських жителів. А міські чиновники включно з в. о. районного голови Коростельовим кажуть, що ми не можемо туди спрямовувати кошти, це не наша територія, це буде нецільове використання бюджету.
Проблема вирішується точково, якимись разовими акціями. Вважаю, її можна і треба вирішити системно, в рамках договору про співпрацю двох громад, законодавство це дозволяє. Щоправда, з утриманням кладовища Візирка теж біда, хоч це і наша територія.
— НЕЩОДАВНО ТИ ПОБУВАЛА НА ПРИЙОМІ У В. О. ГОЛОВИ РАЙОНУ. ЩО ТЕБЕ СПОНУКАЛО?
— Почула від людей, що в. о. голови району, як і в. о. міського голови, не проводить прийом громадян. То я записалась до нього на прийом як районний депутат до депутата Криворізької міської ради, разом з мешканкою інгулецької окраїни, приватного сектору, — людиною дуже активної позиції.
По тих кричущих проблемах від людей, які ми йому озвучили, Дмитро Олександрович списав три листочки. Сказав, що на все відповість. Що стан дороги йому добре відомий, бо він живе на Інгульці і щодня їздить тією самою дорогою на роботу.
— ОЦЕ ТИ МЕНЕ ПОДИВУВАЛА: «СПИСАВ ТРИ ЛИСТОЧКА». Я ДУМАЛА, ВІН СКАЗАВ: ШАНОВНА ДЕПУТАТКА ГОЛОДНОВА, ЦЕ ВИ МЕНІ БУДЕТЕ ПРО ПРОБЛЕМИ РОЗКАЗУВАТИ? ТА Я НЕ ТІЛЬКИ ЇХ ЗНАЮ, Я ЇХ УЖЕ ПОРУШИВ НА РІВНІ МІСТА І ВЖЕ КУПУ ВСЬОГО ЗРОБИВ ДЛЯ ЇХ ВИРІШЕННЯ! ТА Я БУВ У ВІЛКУЛА! ТА Я ЇЗДИВ У ОБЛАСТЬ! ТА Я ВАМ НА СЕСІЇ ВСЕ ДОПОВІМ! І НА ВІДКРИТІЙ ЗУСТРІЧІ З МЕШКАНЦЯМИ ВІДЗВІТУЮ! ТА ЩО ТАМ ВІДЗВІТУЮ — ВОНИ САМІ ВСЕ ПОБАЧАТЬ!
— Такого, на жаль, я не почула. «Я знаю, я живу». «Ми робимо, що можемо». Але люди цього не бачать! А я досі не бачу обіцяної відповіді.
— КАЖУТЬ, НА ІНГУЛЬЦІ ВИТАЄ В ПОВІТРІ ІДЕЯ ОБ’ЄДНАННЯ З КАРПІВКОЮ, ЦЕ ПРАВДА?
— Перш за все, люди досі питають, навіщо Інгулець приєднали до Кривого Рогу. Одного разу під час якогось урочистого зібрання я теж поцікавилась цим у одного з колишніх мерів Інгульця. Так він сказав, що це була авантюра, що Любоненко викликав і натиснув: якщо не приєднаєтесь, вам гаплик.
Свого часу ми звертались щодо цього в область, а звідти відповіли, що це було рішення громади. Яке рішення громади? Якийсь документ, що як начебто засвідчує волю людей, мабуть, був. Але його — ми запит робили — в архівах уже нема, так нам відповіли.
— ТАК ТО ВЖЕ ІСТОРІЯ, СЬОГОДНІ ІНГУЛЕЦЬ – ЧАСТИНА ВЕЛИКОГО ПРОМИСЛОВОГО МІСТА. А КАРПІВКА СЕЛО СЕЛОМ…
— А розмови про об’єднання з Карпівкою є. Тільки самій Карпівці після зупинки ІнГЗК це нецікаво. У них уже екологічний податок мінус, та й не тільки екологічний. За рахунок екологічного вони собі водопостачання у свій час зробили.
Карпівський голова мене спитав, чи давно я була на ринку Інгульця. Каже, їхні люди там торгували, а зараз купівельна спроможність упала — ринок майже порожній. Упали доходи в інгульчан — упали й у карпівчан.
— ЗАТЕ СОВЄЦЬКА КОНСТРУКЦІЯ, ТУМБА НА НІЖКАХ З ДАТАМИ 1941 — 1945 І ЕЛЕМЕНТАМИ ЗАБОРОНЕНОЇ СИМВОЛІКИ, СТОЇТЬ НА ІНГУЛЬЦІ НЕПОРУШНО. ХОЧА ТАКЕ ІСТОРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЯК ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА ДАВНО ПЕРЕОСМИСЛЕНЕ І ІСНУЄ ЛИШЕ ЯК ЧАСТИНА ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО НАРАТИВУ. БЕРЕЖУТЬ ЦЮ КОНСТРУКЦІЮ ЯК ПІДХОДЯЩУ ДЕКОРАЦІЮ ДО ЗАНЕПАДУ?
— Процитую, що мені серед іншого написали мешканці: привести до ладу депресивний пострадянський парк по Нечуя-Левицького з радянською символікою, розбитим тротуаром, вічною калюжею прямо на світлофорі. Це там, де раніше відбувались святкові заходи 9 травня, де пам’ятник Каткову.
— А ОЧІЛЬНИК РАЙОНУ НЕ СКАЗАВ, ЩО ВІН МАЄ СТРАТЕГІЮ, БАЧЕННЯ, І МРІЄ ВДИХНУТИ ЖИТТЯ В РАЙОН?
— Ні. Зі мною на прийомі була Люба Волошина як представниця батьків, діти яких займаються футболом. І вона така патріотка, каже, вмовила чоловіка, щоб вони не виїжджали за кордон, а дітям нема де займатися футболом. Тренера в ДЮСШ нема. Щоб не виїжджала молодь, треба умови для заняття спортом. А не топіарні фігурки. Я буду їх згадувати постійно, бо це мільйон викинутих грошей.
Коли я підняла питання, навіщо вони в районі, якщо стільки незакритих «дірок», кричущих проблем, мені сказали: для того, щоб діти наші поверталися з-за кордону. Ага, побачили картинку і повернулися. Хіба через це будуть повертатися?
А дороги, а собаки?
А транспорт?
А все перерите?
Все повинно працювати ідеально, тоді, може, і захочуть повернутись.
Наталя ШИШКА,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
