Співорганізаторка акцій протесту у Кривому Розі проти ліквідації незалежності НАБУ і САП Анна Поддуєва розповіла Наталі ШИШЦІ та «Домашній газеті»: «Приймайте нас, що я можу сказати… Виходьте зі своїми картонками без матюків»…
Минулого тижня містами України прокотилась хвиля протестів проти позбавлення незалежності НАБУ та САП (Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), в авангарді яких була молодь. Цей молодіжний протест уже назвали Картонним майданом — через написані на картонках від упаковок лозунги та вимоги.
Долучився до протесту і Кривий Ріг. Під час найчисленнішої акції біля найбільшого національного прапора у Парку Героїв у середу минулого тижня на чолі зібрання я побачила Анну Поддуєву. Виглядало так, що вона є ініціаторкою та організаторкою акції.
За освітою Аня юристка, працює помічницею адвоката. Ще називає себе блогеркою і громадською діячкою. З того, яка її роль в протесті криворізької молоді, ми і розпочали інтерв’ю.
— Я була не єдиним організатором, — Пояснила Аня. — Все почалось з того, що мені написала Олена Малих, вона випускниця Української академії лідерства, раніше була головою «ФРІ Кривий Ріг», це громадська організація, розшифровується як «Фундація Громадських Ініціатив». Вона мені написала, що всі міста виходять, щось треба робити. Я погодилась і сказала, як я це бачу. Тоді Олена створила чат, у якому ми координували свої дії. Я стала співорганізаторкою, саме мій пост в Інстаграмі про цю подію розлетівся найбільше. Крім нас, це ніким не координувалось. Мені в Інстаграмі писали: «Ну що, ми виходимо?», «Ну що, будем щось робити?» Я розуміла, що є суспільний запит, і треба дати можливість людям вийти і сказати свою думку.
— ЗА ЩО ЧИ ПРОТИ ЧОГО ВИ ВИХОДИЛИ?
— У нас кожен день відбувалась трансформація вимог. Перший раз ми вийшли вимагати, щоб Президент не підписував і наклав вето на проголосований Верховною Радою закон, яким антикорупційні органи НАБУ і САП позбавляються незалежності та підпорядковуються Генеральному прокуророві, якого призначає та ж Верховна Рада.
Хоча для мене особисто це історія навіть не про цей законопроєкт. Так, він абсолютно важливий, САП і НАБУ були створені після Революції Гідності, це великий відкат назад — те, що їх підпорядкували Генеральному прокурору. Але для мене найбільшою емоційною складовою було те, як відбувався процес голосування за цей законопроєкт. Люди, які уже мали б стати мемами в Тік-Тоці, як Юлія Тимошенко, ухваленню цього закону дуже раділи. Були оплески певних людей на знак схвалення того, що закон прийнятий. А ті народні депутати, за діяльністю яких я слідкувала і яким довіряла, та ж Інна Совсун, вийшли блокувати трибуну. Для мене це були маркери.
Далі, залежно від того, як змінювались обставини, змінювалась суть наших зустрічей біля прапора. Тобто, спочатку ми вимагали від президента накласти вето і кричали «Ганьба!» тим депутатам, які проголосували за цей закон, називали поіменно народних депутатів від Кривого Рогу і кричали їм «Ганьба!» персонально.
Коли стало відомо, що готується подання групи народних депутатів до Конституційного Суду щодо ухваленого закону про НАБУ і САП, — ми вимагали, щоб депутати це подання підписали.
Потім ми вийшли уже за те, щоб Верховна Рада, яка розійшлась на канікули, позачергово зібралась і підтримала новий законопроєкт, поданий групою депутатів, який відміняє скандальні норми.
На момент, коли ми формулювали і писали вимоги, ще не було тексту президентського законопроєкту, який, як було анонсовано, також відновлює незалежність НАБУ і САП.
— СКАЖИ ЗА СЕБЕ І ЗА ТИХ, ХТО ВИЙШОВ З ТОБОЮ ЧИ ЗА ТОБОЮ, ЧОМУ ТАК ВАЖЛИВО, ЩОБ НАБУ I САП ЗАЛИШАЛИСЬ НЕЗАЛЕЖНИМИ, І ЧОМУ САМЕ ЗАРАЗ, ТИ ВВАЖАЄШ, ЦЕ ПИТАННЯ СТАЛО ТАКИМ ТРИГЕРНИМ ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА?
— Бо позбавлення незалежності НАБУ і САП, як сказала Інна Совсун, відкидає нас у часи до Майдану. Вона сказала, що депутати, які підтримали цей законопроєкт, не стояли на Майдані і просто не відчувають, якою буде реакція суспільства.
Ми теж не стояли, ми молоді, але ми маємо доступ до незалежних інформаційних джерел. Це ж неправильно, щоб НАБУ і САП підпорядковувались Генеральному прокурору, якого призначає Верховна Рада, тому що НАБУ розслідує справи щодо самих депутатів Верховної Ради.
Нам, молоді, зараз закидають, що ми не знаємо, що таке НАБУ, що таке САП. Та я в університеті на другому курсі юридичного факультету писала роботу на цю тему.
— ЧИ ІСНУЄ ЄДИНИЙ ЦЕНТР КООРДИНАЦІЇ АКЦІЙ, ЯКІ ПРОЙШЛИ У БАГАТЬОХ МІСТАХ? ОТ ТИ КАЖЕШ, ЩО БУВ СУСПІЛЬНИЙ ЗАПИТ НА ТЕ, ЩОБ ВИЙТИ І ДАТИ ЗРОЗУМІТИ ВЛАДІ, ЩО ВОНА НЕ ТУДИ ПІШЛА. А У ІНШОЇ ЧАСТИНИ СУСПІЛЬСТВА СКЛАЛОСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЦЕ БУВ ЗАХІД, ОРГАНІЗОВАНИЙ ЗВЕРХУ.
— На першій нашій акції було 200 учасників. А переглядів на моїй сторінці в Інстаграм були тисячі, я там вказувала тільки місце, дату, час. Люди отримували інформацію з різних джерел. Ми просто реалізували їхню потребу висловити свій протест. Я напевно була би рада, якби хтось зверху це організував, тому що тоді було б якось легше.
В той же час ціла низка медіа, громадських інституцій і лідерів громадської думки зробили аналіз і в різний спосіб проінформували суспільство про ті небезпеки, які несе ухвалений закон.
Я розумію, що це якась така всеукраїнська синергія, коли цінності сходяться, а коли цінності сходяться, то уже і лозунги сходяться. Ми контролювали, щоб на плакатах не писали нічого, скажімо, проти ТЦК. А загалом, що писати, чого вимагати, не було проблемою. Адже Київ, на який усі орієнтуються, показав приклад з лозунгами на картонках. А всі ж все бачать, бо фото, відео набувають миттєвого поширення. Ми в Кривому Розі вийшли на другий день після Києва.
— МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ВАША АКЦІЯ НЕ СТІЛЬКИ ПРОТИ КОНКРЕТНОГО ЗАКОНОПРОЄКТУ, СКІЛЬКИ ЗАГАЛОМ ПРОТИ КОРУПЦІЇ, І ЦЕ НА МЕЖІ З ПОЛІТИЧНИМИ ВИМОГАМИ, ЧИ НЕ ТАК?
— Вона напряму проти корупції — це 100%, але…
Як співорганізаторка я розумію, що ми граємо на межі. В країні війна, і я не хочу, аби ми підігрували ворогу. Якби не стан війни, лозунги скоріш за все були б більш радикальними.
Не хочеться підігрувати історії з виборами під час війни.
В мене взагалі питають, чого ми не виходимо проти війни. Я навіть не маю відповіді на це, віджартовуюсь в коментарях.
— ПРО СИТУАЦІЮ ІЗ ЗАКОНОДАВЧИМИ НОВЕЛАМИ ЩОДО АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ КАЖУТЬ, ЩО ВЛАДА ПЕРЕЙШЛА МЕЖУ, ЧЕРВОНУ ЛІНІЮ. А СУСПІЛЬСТВО ДАЛО ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВОНО ЗА ВСІМ СЛІДКУЄ, І НЕ ВСЕ ЗГОДНЕ ПРОКОВТНУТИ. ОТ З ТАКИМ ПОЯСНЕННЯМ ТИ ЗГОДНА?
— Звісно. Це дуже круто, що навіть в стані війни ми залишаємось демократичним суспільством. Верховна Рада помиляється, і Президент помиляється, але ми демократія. Президент і депутати реагують на голос суспільства — це демократія. Ми показуємо, що нам не ок, ми контролюємо владу. Намагаємось.
— ПО-МОЄМУ, В ІСТОРІЇ З ЦИМ ПРОТЕСТОМ ОКРЕМОЮ ІСТОРІЄЮ СТАЛА РЕАКЦІЯ НА НЬОГО ІНШОЇ, НЕ ЗАДІЯНОЇ В ЦЬОМУ ПРОТЕСТІ ЧАСТИНИ СУСПІЛЬСТВА. ХТОСЬ ВВАЖАЄ, ЩО МОЛОДЬ МАЛА Б ВИЙТИ З ІНШОГО ПИТАННЯ. АБО В ІНШИЙ ЧАС. ЩО МОЛОДЬ ВЗАГАЛІ НЕ РОЗУМІЄ, ЩО ТАКЕ НАБУ І САП. ЩО МОЛОДІ ЛЮДИ З ЛОЗУНГАМИ НА КАРТОНКАХ ПРОПЛАЧЕНІ І КЕРОВАНІ МАЛО НЕ З БОКУ РОСІЇ, ЩО НА ЦЕ СКАЖЕШ?
— Я просто розумію, наскільки покоління відірвані одне від одного. Вони нас не бачать, в мене таке враження. Хоча всі ті люди, які вийшли, ми є, ми завжди були. Хтось мені знайомий, хтось незнайомий, але є люди, яких я знаю особисто і знаю точно, що вони ніколи в житті не вийшли б за гроші.
Для мене це взагалі питання руба. Навіть коли свого часу від Зе-команди студентам роздавали по 500 гривень, щоб вони прийшли і проголосували, я не пішла голосувати взагалі.
Я в цьому плані радикальна людина. Не підтримую, коли людську працю використовують безкоштовно. Я не працюю безкоштовно, це правда. Але все, що стосується цінностей, протестів, я роблю тому, що не можу інакше. Можливо, це якось популістично звучить, але по-іншому я сказати не можу. Якби мені за участь у цій акції давали 200 гривень, я би не прийшла.
— ДЛЯ ТОГО, ЩОБ БУЛА ЯКАСЬ ОПЛАТА, ПЕВНО, МАВ БИ БУТИ ЗАМОВНИК, ЯКИЙ ЗА ЦЕ ПЛАТИТЬ?
— Так. І хто би це мав бути? НАБУ і САП? Чи хто? Кому це настільки сильно вигідно? Ну, суспільству буде вигідно, якщо каратимуть корупціонерів.
— А ВСЕ-ТАКИ ЗАКИДИ В ПРОПЛАЧЕНОСТІ ЗАЧІПАЮТЬ?
— Моя перша реакція була емоційна. Я можу дуже жорстко прокоментувати, відповісти. Якщо спочатку в мене була агресія і злість, я думала, що це просто окремі індивіди не дуже освічені, то зараз я бачу це як тенденцію і проблему.
Зляться на молодь. Закид про те, що ми молоді, це про що взагалі? Втрачене покоління, чи що? Раз ми молоді, то не маємо права виходити говорити свою думку, маємо сидіти вдома? Я вважаю, ми не повинні доказувати щось, розказувати, що це за абревіатури — НАБУ і САП, здавати екзамен.
Я всі свої екзамени здала. І вчора сказала в мікрофон, що якщо вам закидають, що ви молоді, не звертайте уваги — ви нікому нічого не винні, ви не повинні нікому нічого доказувати. Ви знаєте, що ми не проплачені, що ми тут з власної волі, що ви маєте ціль і голос — то ж говоріть!
— А ЯКИЙ ПЛАН ПОДАЛЬШИХ ДІЙ, ЧИ ПОКИ ВСЕ СТАЄ НА ПАУЗУ?
— Ми продовжуємо, ми хочемо, щоб було позачергове засідання Верховної Ради, і ухвалили закон, який відновлює незалежність антикорупційних органів. Скільки триватимуть акції, я напевне сказати не можу.
Кількість учасників акції у різні дні коливається, 200, 150, 100 чоловік. Подальші дії і подальша активність будуть залежати від того, як розвиватимуться події у всеукраїнському контексті.
— ДЛЯ БАГАТЬОХ ВАША ПРОТЕСТНА АКЦІЯ СТАЛА ПРОСТО ВІКНОМ У СВІТ МОЛОДІ, ЯКЕ ЗНЕНАЦЬКА ВІДКРИЛОСЬ, І ОДНІ ПОБАЧИЛИ, ЯКА ЧУДОВА У НАС ВИРОСЛА МОЛОДЬ, МАЄ ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ, СПРОМОЖНА ЇЇ ЗАЯВИТИ, А ІНШІ СХОПИЛИСЬ ЗА ГОЛОВУ: БОЖЕ, ЯКА У НАС ЖАХЛИВА МОЛОДЬ, У НИХ НЕ ГАСЛА, А СУЦІЛЬНІ МАТЮКИ. ЩО НА ЦЕ СКАЖЕШ?
— Отака ми молодь. Можемо говорити про секс відкрито. Можемо матюкатися відкрито, а не за дверима дому. Мені батьки казали «не матюкайся», а самі за дверима своєї кімнати матюкались.
Ми відкрито це робимо. Не треба ховатись. Тут як би така тема, що ми матюкаємось там, де треба матюкатись. І нас же підкріплюють пісні: «На х… мені система, що працює проти мене?», «Нам всім п…, якщо наш голос стихне». «На фіга мені система…» звучить уже по-іншому. Тому що тут саме «На х.. мені система, що працює проти мене?» Отак ми висловлюємо свій протест.
Приймайте нас, що я можу сказати, іншого вибору немає. Виходьте зі своїми плакатами без матюків, будь ласка. Будуть з одного боку стояти з матюками, а інші без матюків, я не знаю, з янголятками. Як хочете. А ми такі. Все.
Хоча у нас не тільки молодь на цих протестах. Ви можете на своїй картонці написати що завгодно, без матюків — і це буде ваша особиста картонка. Приєднуйтесь. Можливо, будете себе трохи некомфортно почувати, тому що молодь така активна, нарвана, але ми точно не будемо нікого проганяти. Не будемо ображати, говорити, що от ви занадто старий. До нас підходять люди старшого віку і говорять з нами, ми нормально комунікуємо, але якщо підходять нарвано, типу, скільки нам заплатили, то можемо і матюком відповісти. Тому краще не нариватись.
— Є ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ КРИВОГО РОГУ, ЯКІ ВЗАГАЛІ ЯК БИ ОБРАЖЕНІ НА УЧАСНИКІВ ВАШИХ АКЦІЙ, ЩО ВИ НЕ ПІДТРИМУВАЛИ ЇХНІ ПРОТЕСТНІ ДІЇ ЗА КРИВИЙ РІГ БЕЗ ВІЛКУЛІВ. А ТУТ, МОВЛЯВ, ТАКА АКТИВНІСТЬ, ХОЧА ДЕ ВИ, А ДЕ ТІ НАБУ І САП.
— Я не знаю, чому говорять, що ми не приєднуємось до мітингів проти Вілкула, тому що я була на всіх, і бачила там багато молоді. Просто є конкретна організація, яка ці мітинги організовувала. Ініціюйте, я буду поширювати — ми прийдемо. Мені і в соцмережах закидають: а що, ви з Санею Вілкулом вже розібрались? Та не розібрались. Ну давайте вийдемо на протест — я вийду. Пропонуйте. Повірте, я часто про це думаю…
Нещодавно я втратила кілька тисяч гривень, тому що мала провести гру «Місто виборів» для школярів, але дізналась, що на тому ж заході має виступати Олександр Вілкул — і я туди не пішла, зрозуміло. Це була грантова історія, мені мали заплатити, а я відмовилась і втратила гроші. Як можу, я протестую.
— ОСКІЛЬКИ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКИ ЧАСТО АПЕЛЮЮТЬ ДО ДИКТАТОРСЬКИХ ЗАКОНІВ ЯНУКОВИЧА ВІД 16 СІЧНЯ, ПРОВОДЯЧИ ПАРАЛЕЛЬ ІЗ НИНІШНЬОЮ СИТУАЦІЄЮ, АПЕЛЮЮТЬ ДО ЦІННОСТЕЙ МАЙДАНУ, ТО ВАМ ТАКОЖ ЗАКИДАЮТЬ, ЩО 10 РОКІВ ТОМУ ВИ БУЛИ ЩЕ ДІТЬМИ, ЩО ВИ, МОВЛЯВ, МОЖЕТЕ ЗНАТИ ПРО МАЙДАН. А ВИХОДИТЬ, ЩО ЗНАЄТЕ?
— Мені 23 буде. Я дивилась Майдан по телевізору і дуже переживала. А пам’ятаю ті свої почуття. Мої батьки мали погляди і цінності, протилежні тим, які маю я зараз. Вони їздили на Антимайдан, я пам’ятаю це, і потім мені було дуже соромно, коли я усвідомила вже, що відбувалося.
Соромно за батьків, за те, що вони насаджували мені певні думки антиукраїнські. Мені довелось пройти все самій, все усвідомлювати самій. І Українська академія лідерства допомогла.
— А ЗАРАЗ БАТЬКИ ЗМІНИЛИ СВОЇ ПОГЛЯДИ?
— Ну так. В мене чоловік воює, їхній зять. Я заміжня. Чоловік після другого уже за півроку поранення зараз вдома, лікується. Ми вчора святкували його день народження на нашому протесті. Тобто, ми молоді, але це не означає, що ми нічого не бачимо, не живемо в контексті. «Що ми бачили». Я в свої 23 роки, чоловік 4-ий рік воює, вже дуже багато емоційно пережила, і це мене ростить.
І я також читаю про Майдан, досліджую історію, дивлюсь історичні канали на Ютубі. Тобто, ми всі в контексті, і ми всі про це знаємо, нам цікаво. Ми розуміємо, що щось не так, і щоб нам це зрозуміти, треба було вчити історію, і ми вчили. І обговорювали. Зараз молодь може отак збиратися, і не про пиво та рево говорити, а про цінності Майдану. Про війну, яка зараз триває. Про те, за що ми боремось.
Спитайте у молоді про мову. Вони самі вирішують і переходять на українську навіть тоді, коли все їхнє оточення говорить російською. Нам складно, нам дуже складно, але ми вивчаємо, стараємось, і мені здається, ця молодь більше знає, ніж ті, хто був на Антимайдані. І тоді якраз-таки вони стояли за гроші. І я знаю, що мої батьки отримували гроші. Я бачила оті подарунки, які типу дарували нашій сім’ї.
Можливо, люди, які пишуть злі коментарі на нашу адресу, були на тому ж Антимайдані за гроші, і вони думають, що ми теж такі, як вони.
— АЛЕ ТВОЇ БАТЬКИ, КАЖЕШ, ЕВОЛЮЦІОНУВАЛИ У СВОЇХ ПОГЛЯДАХ?
— Так, і все це через сльози. Я навіть бачила, як мій батько плаче. І це почалося з початком повномасштабної війни. Вони почали теж, я так думаю, цікавитись, досліджувати, при тому, що вони були запеклі противники, навіть коли я була в Українській академії лідерства, то вони мені дзвонили і розказували, як я не на краще змінилась.
Я через це теж плакала, тому що складно, коли у тебе полярні цінності з батьками. І так, вони змінились, все це через сльози, через великі трансформації, сварки, якісь розмови. Тут можна говорити про те, що путін так хотів русифікувати Україну, що отримав протилежне.
— ДО РЕЧІ, ЯК ВИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АКЦІЙ ВРАХОВУВАЛИ БЕЗПЕКОВИЙ МОМЕНТ? БО Є НАВІТЬ ТАКІ ЗАКИДИ НА ВАШУ АДРЕСУ, ЩО, МОВЛЯВ, НЕВИПАДКОВО ПІД ЧАС ЦИХ АКЦІЙ НЕ БУЛО СИРЕН…
— Перед першим заходом я зверталася до психолога, мені було страшно, що може щось статися. Тому що ніхто ж не може дати гарантій — може й прилетіти. Потім ми визначились, що в разі тривоги зустрічаємось в укритті — переході 95-го кварталу. Тобто, ми продумали план А і план В. Крім того, в ході самих акцій ми міняємо локацію, ідучи від найбільшого флагштоку до Народної стели героїв на 95-му. А що робити? Сидіти вдома? Я собі навіть кажу: померти на акції від прильоту мені не так соромно і страшно, як сидячи вдома на дивані.
А щодо отих закидів, що наші акції координуються мало не з росії… Ага, виходить молодь з національними прапорами, співає гімн, оголошується хвилина мовчання, говоримо про загиблих, про донати на підтримку армії. Ми говоримо і про Народну стелу героїв на 95-му, кричимо «Слава Україні!»
Про яку росію тут може бути мова? Який вплив росії тут може бути, якщо кожна така зустріч — це українські пісні, це про цінності, про українську армію, на яку ми невтомно донатимо? На мене щоб росія вплинула? Не знаю, як їм це може вдатись.
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
